Команда "Хрустка Ватра"

Атмосфера біля магічного джерела розжарилася швидше, ніж піч у суботу ввечері. Заєць-Різник Грюк люто стискав топорище, а ельфійка Еліна вже готувала якесь заклинання, що пахло ваніллю та грізною магією.

— Віддай мені цей хліб, вухаста! Він — моя перепустка до влади! — проричав Грюк. — Ти лише наб’єш ним своє черево, невігласе! — вигукнула Еліна, її очі палали суничним вогнем. — А я розкрию його магічний потенціал!

Я зрозумів: час втручатися, поки мене не розірвали на булочки. Я різко підстрибнув, вислизнувши з обіймів ельфійки, і приземлився рівно між ними, зробивши ефектний «хлібний туп».

— А ну, цить! — випустив я потужну струю пари. — Подивіться на себе. Один — сила без розуму, інша — талант без захисту. Ви обоє пропадете в цьому лісі поодинці.

Я повернувся до Грюка: — Грюк, ти хочеш бути королем зайців? Тобі потрібна підтримка магії та правильне харчування, а не просто сире коріння. Еліна може посилити твою зброю магічною глазур’ю.

Потім я глянув на Еліну (наскільки це можливо для колобка): — Еліно, ти хочеш створити ідеальну випічку? Тобі потрібні рідкісні інгредієнти з найнебезпечніших куточків світу. Грюк — найкращий охоронець, якого можна знайти.

Вони перезирнулися. Грюк сплюнув, а Еліна поправила свій фартух.

[Навичка «Харизма Шеф-кухаря» активована!] [Успіх! Сформовано загін: «Хрустка Ватра»]

— Гаразд, — пробурчав Грюк. — Але якщо вона спробує одягнути на мене рожевий бантик — я за себе не ручаю. — Тільки якщо цей бантик буде давати +10 до сили, — пирхнула ельфійка, але потім ніжно посміхнулася мені. — Куди ми вирушимо, мій золотистий пане?

[Завдання оновлено: Знайти «Масло Вічного Сонця» у Долині Молочних Рік]

Нам потрібно зміцнити мою скоринку, — впевнено сказав я. — Якщо ми знайдемо Масло Вічного Сонця, я зможу витримувати удари навіть сталевої зброї.

Ми вирушили в дорогу. Еліна несла мене в спеціальному кошику, вистеленому м'яким льоном (що було досить приємно), а Грюк ішов попереду, розчищаючи шлях.

Раптом кущі праворуч зашелестіли. Еліна миттєво дістала магічний вінчик, а Грюк заніс сокиру. З тіні вийшла висока жіноча фігура. На ній був розкішний помаранчевий плащ з хутра, а її очі світилися хитрим жовтим світлом. Вона тримала в руках віяло і грайливо прикривала ним обличчя.

Ой, які цікаві мандрівники, — промуркотіла вона. — І який... неймовірний аромат. Невже це той самий втікач від Баби та Діда?

Це була Рута — Лисиця-Спокусниця, елітна найманка і майстер магії ілюзій.

— Еліно, Грюк, назад! — крикнув я, відчуваючи, як моя система тривожно блимає червоним. — Вона не просто хоче мене з’їсти. Вона хоче вкрасти мій рецепт!

Рута склала віяло і млосно подивилася на мене: — З’їсти? Яке грубе слово. Я хочу запросити тебе до свого палацу, малюку. Там у мене є тепла піч... і дуже багато джему. Хіба ти не хочеш бути моїм... особистим десертом?

Увага! Персонаж «Рута» використовує навичку «Лисячий гіпноз»!] [Гілка гарему поповнюється: 2/??]

Еліна зробила крок уперед, загороджуючи мене собою: — Навіть не думай, обідрана хвостокрутко! Він уже зайнятий! У нас... професійний контракт!