Розділ 2

     Відійшовши від дверей я схопилася за голову.

Так…потрібно згадати останнє що я робила,як і чому я сюди потрапила.Але на думку нічого не приходило.Я пам‘ятала все про гру ось що головне.Потрібно сісти за стіл й зробити записи поки не повернулися ці дві й не почали мене одягати й випроважувати до Герцога (мого умовного батька).

Підійшовши до столику в кімнаті я схопилася відкривати шуфляду.Замкнено.Я пам‘ятаю що головна героїня новелли в яку я потрапила вела свій щоденник але так як вона була негативним персонажем цьому приділялося мало уваги.

Ключ….де вона ховала ключ?

В пошуках загадкового ключа я перерила всю кімнату,немає.

Згадую що в Гвен було улюблене місце в невеличкому замку де жило сімейство Графа.Це сад її покійної матері.Ключ точно має бути там.Але як туди потрапити?

Спочатку потрібно переодягнутися і дізнатися чого хоче Граф тобто батько Гвен.

Поглянувши на ліжко на якому лежала червона,старовинна,пишна,сукня.Я тієї ж миті похвалила себе адже це ж я і моя маленька команда створювала дизайн головної інтригантки гри.

Привівши себе в повний порядок і переконавшись в цьому я відчинила двері.

Перед носом виникло розгублене обличчя служки Мері.

-Ви готові панно?

-Так.Спокійним тоном мовила я.

Поки ми йшли довгим коридором до кабінету Графа я встигла оцінити наскільки постаралися колеги розробляючи дизайн всередині невеличкого замку.

Як мене це злить.Дизайну приділили більше уваги ніж історії Гвен.З неї просто зробили анти-героїню.

Чому?Тому що вона не сподобалася нашому красеню Директору?Чи йому не сподобалася наша маленька команда?Чи йому не сподобалася я?Адже Гвен це моє творіння…

Прикусивши нижню губу я увійшла в кабінет Графа.

Я оторопіла коли біля письмового стола Графа стояв він…сам Луїс Кларк.Наслідний принц на престол.

Адже саме від його руки померла Гвен Роуз.

Та доля якої тепер залежатиме від мене.