Розділ 1

-Прошу Ліз, давай ти сьогодні… а я завтра..

-Слухай сюди Мері, вчора була я, тепер твоя черга!

Я злякалася.Яка Ліз?Що за Мері?Хто в моїй пустій квартирі на п‘ятому поверсі?Розплющую очі.

Це…це не моя квартира….Де…де я?

-О ні вона прокинулася.Мовили два голоси наче в унісон.

-Що робити Ліз?Пошепки пролунав писклявий голос.

-П-панно Гвен ви прокинулися? Заікаючись начебто до мене звернувся голос старшої жінки.

Яка пані?Яка Гвен? Піднімаю голову з подушок й озираюся.Вони до мене?Підхоплююся з ліжка.Помічаю очима велике настінне дзеркало в не моїй кімнаті.

-Що з нею?Пошепки пропищала Ліз.

-Уявлення не маю…Грубо відповіла Мері.

-Святий і милосердний….Мовила я і не впізнала свій голос.Тобто впізнала…але це голос Гвен!Тої Гвен дизайн якої розробляла я в дівочій отоме-грі!

Піднявши начебто не свою руку я вщипнула себе.
-Ау.Боляче.Здуріти можна….Я це Гвен з отоме-гри.. ГКТ«Гордість,Кохання,Троянди»

-Пані Гвен з вами все гаразд?Знову пробелькотіли в унісон дві постаті в одягу служок.

-Т-так невпевнено відповіла я.

-Вас кличе ваш батько,допомогти вам одягнутися.Підійшовши до мене сказала Мері.

-Ні.Впевнено й голосно відповіла я.-Вийдіть будь ласка я сама.

Мері та Ліз вклонилися та вийшли з кімнати.

Я підійшла до дверей тому що знала що ці дві у грі ніколи не тримали язика за зубами.

-Боже що сьогодні з нею?Сміючись пропищала рудоволоса Ліз.

-Не знаю…Але знаю одне, вона ніколи не говорить будь ласка і ніколи не одягається сама.З заговором в голосі мовила висока Мері.