Клим
Та дівчина якась навіжена. Уміє Мироня людей таких знаходити. Потрібно поїхати у спортзал, випустити пар. Мирослава все ніяк не заспокоїться. Кращої, ніж Христя у мене не буде ніколи. Потрібно буде їй зателефонувати. Але тут відчувається ще й рука Макара.
Злата
Мені знову хтось гримає в двері, як же це дратує.
— Привіт!
— Бачилися.
— Я приніс договір, підписуй.
— Проходь.
— Бачу Клим до тебе заходив, ти так усіх хлопців будеш впускати? Він цього не оцінить.
— Ти про що?
— А про те, дорогенька, що ти імені мого не запитала. Я Макар, приємно познайомитися.
Доведеться тиснути руку. Сподіваюся, що він не такий, як тей навіжений.
— Злата.
— Злата, Злата.. Давай ти швиденько підпишеш договір і Клим тебе не зможе виселити.
— А хіба..
— Чшш.. підписуй.
Перечитавши договір, я не помітила нічого, що могло б зіграти мені не на руку, тому швидко підписала його.
— Тримай.
— Ти ще знайшла час перечитувати щось? Та ти снобка!
— Дякую і бувай!
Тепер я закрила двері перед Макаром, як це зробив Клим.
Клим
Давно я так не тренувався, з мене вже встигло сім потів зійти. Що тому може бути причиною? Витівка Макара та Мирослави? Те, що Макар щось крутить за моєю спиною? Чи та, яка зараз розкладає свої речі в квартирі, яку я не встиг подарувати Христі? Так, Климе, пора їхати додому. Чорт, ледь не забув зателефонувати Мирославі.
— Алло!
— Мирославо, це справа твоїх рук?
— А, ти про Златку? У неї дуже складна ситуація.
— Я тебе уважно слухаю.
— Її мама марить ідеєю видати Злату заміж, а вона цього не хоче. Навчання та кар'єра їй до душі більше.
— Що з батьком?
— В цілому він нормальний, але шалено кохає маму Злати. Він хоч і проти бажань своєї дружини і опирається, проте, ніхто не живе вічно. Ти ж не проженеш її?
— Добре, я дозволю лишитися твоїй знайомій. До цього Макар якось причепний?
— Та Макар якось допоміг Златі знайти мене.
— Гаразд, сонечко, я зрозумів.
Клим
Потрібно розібратися з Маком, це вже яка дівчина по рахунку.
— Макаре! Макаре!
Щойно Клим ступив на поріг власної квартири, помітив Макара, який розхожував нею усміхаючись.
— О, та ти не такий вже холодний, як про тебе говорять дівчата, хоча вони ще багато чого говорять. Але хіба це важливо, чи не так?
Макар досі усміхався, а Клим намагався трішки охолонути, тяжко дихаючи.
— Ой, а що це з тобою?
Макар почав наближатися до дверей, біля яких стояв Клим.
— А ти почервонів, наче марафон пробіг.
Він почав ходити колами навколо свого друга.
— Нарешті у тебе з'явилася приваблива квартирантка, не така, як попередні.
Клим притиснув Макара до стіни, в якій він знайшов опору.
— Чим тобі мої квартиранти не вгодили?
— Тим, що вони чоловіки. У мене починають з'являтися сумніви щодо твоєї орієнтації, як і в інших.
— Хочеш перевірити?
— Я знайшов ту, яка це перевірить.
— Ти настільки впевнений, що я дозволю її залишитися?
— Ти ж не викинеш дівчину на вулицю?
— У мене є на це причини?
— Вона донька багатих батьків, яка не взяла у них ні гроша на оренду квартири і сумніваюся, що братиме.
— Молодець. Але цього замало.
— Дівчина не знає столиці. А ще, вона боїться заміжжя, як вогню. Тому тобі немає чого боятися.
— Про заміжжя не вірю. Таких дівчат не існує.
— А якщо існує, то що?
— Я готовий довести, що ні.
— І як же?
— Зроблю так, що вона закохається в першого ліпшого.
— І цим першим ліпшим будеш ти?
— Ні. Ти.
— З чого ти це взяв?
— Бо хтось вірить у те, що існують дівчата, які не мріють вийти заміж за хороший гаманець, або неймовірного красунчика. А у тебе комбо: багатий красунчик.
— Чому не ти?
— Я їй не рівня.
— Я так не думаю, але все буде по-твоєму. Чим ти готовий пожертвувати, якщо я буду правий?
— Квартирою, в якій вона живе.
— Умови?
— Вона погоджується вийти за тебе заміж за три місяці.
— Домовились.
— А чим пожертвуєш ти?
— Своєю новенькою теслою.
— Це мені починає подобатися.
#2213 в Молодіжна проза
#9598 в Любовні романи
#3712 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 28.07.2021