8

Ми так захопилися розмовою, що навіть не почули, коли на подвір'я заїхала машина. І підскочили від несподіванки, почувши голос біля дверей:

- Просто чудово! Мабуть, у цьому будинку мене зовсім ніхто не слухається. Всім начхати на мої прохання. Дорогі пані, ви вирішили створити коаліцію проти мене? А я то думав, що ви слухняні дівчата і навіть вирішив зробити ваше життя трішки яскравішим. Але, мабуть, погарячкував.

Льоша стояв на порозі кімнати та намагався набути грізного вигляду. Але я вже дуже добре знала, коли він насправді злиться, а коли просто вдає, що розсерджений. Його завжди видавали очі. Ось і зараз я бачила, як у них скачуть веселі іскорки, і тому вирішила підіграти хлопцю.

- О, пане, ми справді порушили деякі твої заборони, - я підвелася з дивана і схилила голову перед ним, немов вибачаючись. - Сподіваюся, ти пробачиш двом слабким жінкам і зміниш свій гнів на милість. А ми своєю чергою урочисто обіцяємо завжди слухатись тебе.

Я підняла на Олексія свій хитрий погляд і побачила, що він ледве стримується, щоб не засміятися. А позаду мене вже щосили заливалася від сміху Ірина Миколаївна.

- Ну, Ірочко, ну, молодець, здолала хлопця.

Тут вже не витримав і Льоша. Його веселий і такий заразливий сміх наповнив усю кімнату.

- Так, Принцесо, я дивлюся, ти вже очевидно йдеш на поправку, що мене дуже радує, - підморгнув він мені, не перестаючи посміхатися. - І хоча ви мене не послухалися, любі пані, але...

Він вийшов за двері, а за декілька секунд повернувся з двома величезними букетами в одній руці та великою картонною коробкою в іншій. Поставивши коробку на стіл, чоловік підійшов до нас.

- Якщо мені не зраджує пам'ять, хтось дуже любить хризантеми, - Льоша простягнув квіти Миколаївні.

- Господи, хлопчику, ти не забув, - жінка обняла його і поцілувала.

- Ну, а тобі, Принцесо, ти вже вибач, таких розкішних кольорів, як у вашому містечку, не знайшов. Сама розумієш, довкола мегаполіс. Але я намагався знайти хоча б більш-менш схожі.

Я взяла букет і пригорнула до себе. Нехай ці квіти й не мали такого насиченого терпкого запаху, але все одно вони мені нагадували про улюблене місто.

- Дякую, Великий Брате, вони дуже гарні й такі рідні,- я піднялася на носочках і притулилася губами до щоки Олексія. - Я ніби додому повернулася.

- Я дуже радий, що догодив тобі, - хлопець взяв мою руку і поцілував. - Кажуть позитивні емоції краще за будь-які ліки.

Ми дивилися один на одного, не відводячи очей. Мені так хотілося відчути дотик його губ, відчути тепло, яке розливалося по моєму тілу від його поцілунку. І Льоша прочитав це бажання у моєму погляді. Його очі почали запалюватися вже таким знайомим мені вогнем. І цей блиск привів мене до тями. Ми зовсім забули, що були в кімнаті не самі.

Я відсторонилася від чоловіка і нарешті перервала наш зоровий контакт, перевівши свій погляд на Ірину Миколаївну. Вона стояла притиснувши до себе букет і дивилася на нас з любов'ю та неприхованою радістю. Зніяковівши, я відійшла трішки далі від Олексія. У мене в голові панував такий хаос, що я навіть не могла зосередитись на якійсь конкретній думці. І тут мене осінило, квіти, їх терміново потрібно було поставити у воду.

- Я сходжу за вазами, а то наші чудові букети зав'януть, - промовила я і помчала до сусідньої кімнати.

- Хлопчику мій, я така рада, що ти нарешті зважився зробити правильний вибір, - вибігаючи, почула я. Але що відповів Льоша я вже не чула, бо мчала у бік кухні. Мені терміново потрібно було вмитися. Обличчя палало так, ніби на нього виплеснули окріп.

Я відкрила кран і підставила обличчя під струмінь холодної води. Через декілька хвилин мені полегшало і я змогла заспокоїтися і взяти себе в руки. Присівши на стілець, я замислилась. Якщо я й далі так реагуватиму на будь-який дотик чоловіка, то нічим хорошим це не закінчиться.

- Дитинко, ти себе нормально почуваєш? - На кухню зайшла Миколаївна і підійшла до мене.

- Та все нормально, не хвилюйтеся. Просто голова трішки запаморочилась, от я і присіла відпочити. Зараз квіти у вазу поставлю, – я піднялася і почала набирати воду.

- Ірочко, ти не соромся так, - жінка обняла мене за плечі, - якби ти знала, яка я щаслива за вас.

- Та ні, Ви все не так зрозуміли. У нас просто дружні стосунки.

- Звісно, дружні, — посміхнулася вона. - А як він на тебе дивиться!

- Миколаївно, у Льоші стосунки з Оленою. І я не можу стати між ними. Це буде нечесно щодо моєї сестри, навіть з огляду на те, що вона до мене погано ставиться. Я й так напевно дуже багато дозволила собі й мені соромно за те, що я не можу впоратися зі своїми почуттями. - Я промовила все це на одному подиху, бо мені потрібно було поділитися з кимось своїми емоціями.

- Дитинко, ти даремно звинувачуєш себе, - Ірина Миколаївна притиснула мене до себе. - Хочеш знати мою думку? У твоєї сестри ніколи не було жодних почуттів до Льоші. Я це зрозуміла з перших хвилин її появи у нашому домі. Їй потрібні були лише гроші та статус дівчини багатої людини. І якщо спочатку Олена ще якось намагалася приховувати свої справжні цілі, то отримавши бажане, вона взагалі знахабніла. Ти ж бачиш як вона поводиться. Ці щоденні походи нічними клубами, пиятика. Про які стосунки можна говорити? Ірочко, не можна зруйнувати те, чого не існує.

- Ну, а як же Льоша? Адже Олена подобалася йому, це я точно знаю, - я все не могла заспокоїтися.

- Так, мабуть, спочатку вона йому подобалася. Не кривитиму душею, твоя сестра дуже гарна дівчина і вона знає, як обкрутити чоловіка. Ось мій хлопчик і попався на її хитрощі. До того ж спрацювала вдячність за те, що вона його врятувала. Але потім я зрозуміла, що йому дуже тяжко з нею. Адже вони навіть спільних інтересів не мали, могли не розмовляти цілими днями. Я казала йому, що потрібно якось розв'язувати цю проблему. Ну, не можна жити з людиною, з якою тебе, вибач мені звичайно за прямоту, пов'язує лише секс.