6

Я забігла в кімнату і зачинила двері на ключ. Звичайно, я знала, що Олексій навряд чи побіжить за мною, але не варто було ризикувати. Адже сьогодні він уже кілька разів намагався порушити обіцянку не втручатися в мій особистий простір без мого дозволу. А після мого останнього поцілунку чоловіку могло запросто знести дах.

Трішки заспокоївшись, я підійшла до дзеркала. Мені здавалося, що я мала кардинально змінитися після сьогоднішніх подій. Але, глянувши на себе, зрозуміла, що нічого не змінилося. Хоча ні, мої очі. У них горіли іскорки щастя та надії. І мої губи. Вони горіли від поцілунків, моїх перших поцілунків, які мені подарував найкращий чоловік на всій земній кулі. Я торкнулася їх і відчула тепло.

- Я таки йому не байдужа, - прошепотіла я і показала язик своєму зображенню. - І він обіцяв все вирішити та зробити вибір.

Я посміхнулась. Добре, що в цей момент мене ніхто не бачив, а то подумали, що я збожеволіла. Стою і розмовляю з дзеркалом. Але мені просто потрібно було з кимось терміново поділитися своїми емоціями. І тут я згадала про Марину. Господи, адже я сьогодні навіть не подзвонила їй. Вранці не було коли через скандал, а потім я просто закружляла у вирі подій і зовсім забула про свою улюблену тітку. Мені стало так соромно. Адже вона завжди підтримувала мене та постійно дбала. А я вчинила як егоїстка, у найщасливіші хвилини у своєму житті просто забула про неї.

Я почала шукати свій телефон. Виявляється, збираючись на прогулянку, я просто лишила його на тумбочці. Я подивилася на екран. Марина вже дзвонила декілька разів. Уявляю, що вона вже могла собі придумати. Я не відповідаю, а Олексій відключив телефон відразу після розмови з Оленою, і теж був недоступний. Глибоко вдихнувши, я натиснула на дзвінок.

- Дитино, ти чому не відповідаєш на дзвінки? - Почула я схвильований голос тітки. - Вранці не зателефонувала. Але я особливо не турбувалася, вирішила, що ти зайнята. А ввечері я дзвоню, а ти не відповідаєш. І у Льоші телефон вимкнено. Я вже тут божеволію. Гадала, трапилося щось.

- Маринко, рідна моя, пробач мені, будь ласка, - швидко затараторила я. - Вранці наша Олена скандал влаштувала і так мізки винесла, що я зовсім забула тобі подзвонити. А потім ми з Льошею поїхали місто дивитися. Адже я й досі ніде й не була після приїзду, а телефон вдома забула. Я розумію, що ти хвилювалася, але повір, просто так вийшло. Обіцяю, більше не повториться. Тобі дзвонитиму по кілька разів на день. Ти не сердишся на мене?

- Гаразд, Іринко, на перший раз пробачаю, - засміялася Марина. - Але щоб більше ти мене так не лякала. Я і так постійно хвилююся за тебе. Вже шкодую, що дозволила тобі поїхати. Ну, та гаразд, головне, що у вас все добре. А тепер розкажи, куди ви гуляти їздили. Тобі сподобалося місто?

- Сподобалося, тут дуже гарно. І Льоша так цікаво про все розповідав. Він стільки гарних місць мені показав.

- А наша королева теж з вами їздила? - Вислухавши мене, запитала тітка.

- Ні, вона залишилася вдома. Ми їздили вдвох, - трішки повільно відповіла я.

- Ого, Олена спокійно відпустила вас? Не впізнаю свою старшу племінницю.

- Вона хотіла їхати з нами, але Олексій розгнівався на неї через скандал, який вона влаштувала. Сказав, що ми чудово проведемо час і без неї. Сестра, звісно, розлютилася страшно. Я думала вона мене придушить, але Миколаївна за мене заступилася.

- Та Олена у нас ще та зміюка. Ти дивися, дитино, не сильно там зли її. Вона може будь-яку гидоту зробити. Одне тішить, що з тобою поруч Льоша та й Ірина Миколаївна, видно, жінка гарна.

- Ти не хвилюйся, Маринко, мене Великий Брат ображати не дасть. Він найкращий чоловік у світі. - Я вимовила ці слова з такою ніжністю та захопленням, що навіть сама злякалася. А тітка відразу відчула, як змінився мій настрій.

- Так, Іринко, ану швидко розповідай, що там у вас трапилося? Мені починати турбуватися чи як? Відчувало моє серце, що погарячкувала я, відпустивши тебе.

- Та не нервуй ти так, все добре. Просто сьогодні такий насичений день був. Ми з Льошею стільки емоцій разом пережили. І ще він зізнався, що відчуває до мене особливі почуття, а з Оленою їх майже нічого не пов'язує. А потім він попросив, щоб я дала йому трішки часу, щоб розібратись у собі. Ну ось якось так.

Я замовкла і чекала, що скаже Марина. А вона теж не поспішала продовжувати розмову, наче щось обмірковуючи.

- Ну, ти мене трішки заспокоїла, дитино. Про почуття Олексія до тебе я зрозуміло, що здогадувалася. Але в тому, що він так швидко вирішить виправляти ситуацію, я сумнівалася.Виходить, ти йому не байдужа. І це, якщо чесно, мене тішить. Завжди була впевнена, що наша Олена йому не пара. Обкрутила хлопця, він і схаменутися не встигнув. Але ти, Іринко, будь обережна. Твоя сестра небезпечна суперниця, сама знаєш. Нехай вони самі розберуться у своїх стосунках. А ти просто можеш підтримати Льошу. Йому зараз дуже важко доведеться.

- Звісно, я готова його підтримати. Ти знаєш, що я завжди добре ставилася до нього. А зараз тим більше хочу допомогти йому.

- Ну, судячи з твоєї полум'яного мовлення, між вами ще щось сталося сьогодні. Давай, дитино, викладай вже всю правду.

- Від тебе нічого не приховаєш, Маринко. Я тобі й так хотіла розповісти. Загалом він мене поцілував. І це було так... Я навіть не знаю, як тобі передати ті почуття, які пізнала. Ти знаєш, я почуваюся такою щасливою, що навіть страшно стає. Раптом завтра вранці я прокинусь і виявиться, що мені все наснилося. Наша прогулянка містом, його обіцянки та поцілунки.

- Не бійся, дівчинко, я думаю, що все буде гаразд. Звичайно, Льоші буде важко зважитися на кардинальні зміни у своєму житті. Та й Олена наша міцний горішок, так просто його не відпустить. Але його словам, я гадаю, можна довіряти. Тож тобі потрібно набратися терпіння. Ти в мене дівчина розумна та розсудлива, сподіваюся дурниць не наробиш. А взагалі я за тебе дуже рада. Як згадаю, як ти бідна страждала, скільки сліз виплакала. І знай, щоб не сталося, ти завжди можеш розраховувати на мою підтримку та розуміння.