1

Минув вже тиждень, як я покинула своє рідне місто та улюблену тітку. Я починаю звикати до нової обстановки та зовсім іншого способу життя. Звичайно, я дуже сумую за своїм домом, моїм улюбленим морем. Мені дуже не вистачає прогулянок з Мариною. Щоранку я прокидаюся від того, що чую шум прибою за вікном. Але згодом розумію, що все це мені здається. Я щодня починаю з дзвінка додому. Розпитую тітку про справи у ресторані, про погоду та про те, як вона справляється без мене з усім господарством. І тільки-но почувши, що вдома все гаразд, я можу спокійно займатися своїми справами. Правда, іноді бувають такі моменти, що мені просто хочеться кинути все і повернутися в моє улюблене, маленьке, але таке затишне містечко. Здебільшого такі думки відвідують мене після чергових розбірок з сестрою. Олена, мабуть, сердиться, що я живу в їхньому будинку. Хоча будинок не її, а Льоші, він категорично проти того, щоб я жила окремо на орендованій квартирі. Ось вона і біситься. І щоразу намагається мене спровокувати на скандал. Але, слава богу, що в мене є два надійні захисники: Льоша та Миколаївна.

З Іриною Миколаївною я майже відразу порозумілася, і не тільки тому, що вона була моєю тезкою. Правда в перші хвилини після приїзду жінка не дуже тепло прийняла мене. Адже у неї з моєю сестрою були напружені стосунки. Тому і до мене вона поставилася трохи насторожено. Коли ми увійшли до будинку, Льоша познайомив нас.

- Ну, Миколаївно, зустрічай нашу гостю.

Я поставила свою валізку на підлогу і простягла руку.

- Дуже приємно познайомиться, мене звуть Іра. Мені про Вас Льоша багато розповідав.

- А мене звуть Ірина Миколаївна, - жінка привітно посміхнулася, але в її рухах очевидно відчувалося напруження. - Сподіваюся, Олексій розповідав про мене лише добре.

- Ображаєш, Миколаївно, описав тебе тільки з позитивного боку, адже ти ангел-охоронець нашого будинку, - посміхнувся чоловік і обійняв її за плечі. - А ще я сподіваюся, що ви подружитеся з Принцесою. Гадаю, у вас багато спільного. У кулінарії так це точно. А зараз покажімо дівчині її кімнату. Ми так втомилися з дороги, що потрібно прийняти душ і привести себе до ладу.

- Ну, пішли, дитино, покажу тобі твої апартаменти.

Ми піднялися на другий поверх.

- А ось і твоя спальня, Принцесо. Сподіваюся, вона тобі сподобається. Вона хоч і маленька, проте дуже затишна. - Льоша посміхнувся і відчинив переді мною двері.

Кімнатка справді була дуже затишною. Мені навіть здалося, що я повернулася додому.

- Мені дуже подобається, - з захопленням відповіла я. - Тут так добре, як вдома.

- Ну, ось і добре. Я радий, що тобі сподобалося і мені вдалося тобі догодити. А тепер розташовуйся. Миколаївна покаже, де та що знаходиться. А я піду, занесу валізи твоєї сестри.

Льоша пішов, а ми з Іриною Миколаївною зайшли до моєї кімнати. Вона показала мені, де лежить постільна білизна, рушники.

- Дитинко, а тобі справді сподобалася ця кімната? Вона ж дуже маленька. Я хотіла приготувати тобі велику гостьову, але Льоша сказав, що потрібна саме ця спальня.

- Звісно, вона мені дуже подобається. У мене вдома майже така. А Льоша, напевно, хоче, щоб мені було комфортно, тож і наполіг на цій кімнаті.

- Ну, якщо так, то розташовуйся, відпочинь, а трішки пізніше будемо вечеряти.

Жінка попрямувала до дверей, а потім обернулася до мене.

- Я ось що ще хотіла спитати. Ти ж не ображаєшся, що я тебе так просто дитиною називаю? А то твоїй сестрі відразу не сподобалося, як я до неї звернулася.

- Ірино Миколаївно, мені навпаки дуже приємно, що Ви звертаєтеся до мене так тепло і по-домашньому, - посміхнулася я у відповідь.

Мені здалося, що жінка з полегшенням зітхнула, а потім знову звернулася до мене.

- Ірочко, можеш називати мене просто Миколаївна. Ну, гаразд, відпочивай, а я піду накривати на стіл.

- Я зараз прийму душ і спущусь, допоможу Вам, Миколаївно. Якщо Ви, звісно, не проти.

- Буду тільки рада, дитинко, - посміхнулася вона. - Але, можливо, тобі потрібно відпочити з дороги?

- Та я й не втомилася особливо. Зараз швидко приведу себе до ладу і прийду.

Я швидко прийняла душ, переодягнулась і спустилася на перший поверх.

Ірина Миколаївна накривала стіл у великій залі. Вона несла тацю з тарілками та склянками з кухні й раптом спіткнулася, втратила рівновагу і почала падати. Я кинулась їй на допомогу. Однією рукою підхопила жінку під руку, а іншою підхопила тацю. Кілька секунд ми обидві стояли, приходячи до тями. Першою до тями прийшла я.

- Ох, ви мене й налякали, Миколаївно. Думала, що не встигну Вас підхопити.

- Господи, Ірочко, я сама так злякалася. Думала, якщо не вб'юся, то щось зламаю точно. Дякую тобі, дитинко. Але як у тебе вийшло так спритно підхопити мене та ще й тацю утримати?

Я поставила посуд на стіл і обернулася до Ірини Миколаївни.

– Та у нас в ресторані знаєте, які офіціанти професіонали. А я з дитинства майже весь вільний час проводила з ними. І вони мене навчили всіляким трюкам з тацями.

- Ну, у мене не має слів. Мені дуже пощастило, що ти з'явилася у нашому будинку, дівчинко, – сказала жінка та обійняла мене.

- Я намагатимусь Вам допомагати у всьому. А зараз кажіть, що потрібно робити.

Ми вдвох швидко накрили на стіл і сіли на диван, чекаючи на Олену та Льошу.

- А знаєш, дитинко, ти зовсім не схожа на свою сестру, - посміхнулася мені

Миколаївна. - І це мене тішить.

З тієї самої хвилини ми стали справжніми друзями. І коли Олена намагалася скандалити зі мною, Миколаївна завжди боронила мене. За це я була їй дуже вдячна.

***

Через кілька днів після приїзду сестра почала показувати мені, хто в будинку господар. Вона почала навантажувати мене всілякими завданнями. Складалося враження, що я приїхала як прислуга і тому маю виконувати всі її накази. При цьому Олена щоразу давала мені зрозуміти, що я маю бути їй вдячна за те, що вона витягла мене з провінції у велике місто. Я спочатку не хотіла з нею сперечатися та конфліктувати. Намагалася допомагати по господарству Миколаївні, ходила за покупками та стежила за садом. В принципі мені було не важко виконувати все це, тому що таку роботу я виконувала і вдома. Але мене почало напружувати просто хамська поведінка сестри. Їй не подобалася їжа, вона знаходила пилюку на поличці, а в саду були не обрізані кущі. При цьому особисто вона абсолютно нічого не робила по господарству. Вставала пізно, потім виїжджала до свого салону, а потім до пізньої ночі зависла у нічних клубах.