Глава 19. Він хоче гру

Джексфорд Вільямс 

 - Чому ви вирішили щоб вона з ними говорила? - Массімо не розуміє мого плану. Хоч ми і в одній мафії, я все ж хочу з нею грати.

- Вони знають більше, ніж ми всі. - Навіть не подивившись у його бік, я продовжував дивитися за переговорами і чекати.

- Мовчання це звичайно добре, але не у вашому випадку. Від мене залежить ваше життя. Можливо, і ваших близьких. - Вона не знає, що говорить, ось це було даремно.

- Ваші теж так говорили. - Відповів француз, її обличчя моментально змінилося.

- До чого це, я вас не розумію. - Ліліан почала роздивлятися свого співрозмовника 

- Поверніться до теми переговорів. - Сказав у мікрофон Кіліян, щоб його там почули.

- Ви знаєте все, навіщо нам виправдовуватися. Вб'єте так і вб'єте, тобі ж Ліліан буде ця інформація цікава, а не їм. - Голосок Гаррі прорізався. Наша хитра лисичка почала щось підозрювати. Може в нас і немає війни, але конфлікт є.

- Продовжуй, любий. - Вона поклала лікті на стіл і уважно дивиться на чоловіків. Від неї таких слів я не очікував. Але цього разу вона мене не переграє. Гаррі продовжив.

- Їй відрізали на день по одній частині тіла...

- Що відбувається? - Кіліян.

- Джексфорде, що це? - Себастьян.

- Сука, він уже щось вигадав у таємниці від нас. - Массімо теж здогадливий, я це мене насторожило. 

- Чому ти так думаєш?

- По тобі видно, козел. - Вели ми діалог, не відриваючи погляду від дзеркала.

- Тобі сказали, що вона померла від однієї кулі. Майже, але після цього нею гралися. Кожен пальчик, а які ніжно-блакитні очі були.- Арні йшов за планом добре. 

- А щодо мого батька? Після смерті з ним теж гралися?

Мої кулаки стиснулись, я не думав, що вона настільки розумна. Але вона зараз думає, що хтось із їхніх людей убили її батьків. Я її батьків не вбивав, просто в мене є інформація і все. І вона не знає, що план мій. Він полягає в тому, щоб просто натиснути на Ліліан.

- Ні... - Арні хотів продовжити, але щось пішло не за планом. Сука.

Ліліан дістала з-під столу пістолет, і вистрілила обом прямо в лоб. І вона знову мене переграла. Вона звертається до скла.

- Я переконалася, який ти тупий, Джексфорде. Думав на мене натиснути інформацією, яку типу знаєш тільки ти. Вони не вбивали, навіть не знали про кого йшлося. Завчили текст за твоїми словами і все, як мило. - Вона відводить свій погляд від мене. Не знаю, як вона знала, де я стояв, якщо в її кімнаті не скло, як у нас, а дзеркало. - Нічого нового. - Рука зі зброєю, яка лежала на колінах, швидко піднялася. Ліліан вистрілила прямо по мені, знаючи, що дзеркало куленепробивне. Від кулі залишилася тільки подряпина.