Глава 18. Порушники

Ніхто не очікував її повернення, але вона повернулась. Тихо та підступно.

Зайшовши в спальню я сіла на край ліжка. Ні, мене нічого не лякало. Ні, мене все ж таки лякало те, що це нова історія й робити помилки тут не бажано, бо будуть проблеми у всіх.

Незрозуміле почуття. Ломить тіло, серце наче зараз вистрибне, сильне переживання  з нічого. Задзвонив телефон на столі навпроти мене, дивлюсь на нього вже як дві хвилини. Немає ні бажання підняти слухавку, ні встати з ліжка та навіть з кимось говорити. Але той хто дзвонить він не припиняє дзвонити. Через силу, через туман в голові я беру телефон до рук. Не побачила хто звонить через те, що все пливе, я все одно піднімаю слухавку.

-Слухаю. - Після сказаного я підняла брови до гори бо не очікувала, що в мене буде такий беземоційний голос.

-Моє лисенятко, у нас тут два порушники. - Джексфорд Вільямс, одразу зрозуміла по голосу. Повертаюсь до свого початкового положення сидячи на ліжку. Тільки почали, а вже є ті яким набридло жити.

-Хто з ким?

-Француз з нашим, тобто з американцем. - Після цих слів в мене точно вже не було туману в голові. Француз й американець, оце дует.

-Що зробили? - Ліліян дві години ночі, або зараз лягаєш спати чи потім будеш ніяка. 

-Француз перевозив наркотики через одного баригу. Американець заплатив у п’ять разів більше, а французу це не сподобалось, бо барига кинув його. Зараз була стрілянина, ми їх розняли швидше ніж приїхала поліція. Повинні бути наказані?

-Звісно, та ще найти того баригу й перевірити його треба.

-Тоді завтра робимо бесіду з ними, а з баригою ввечері. - Нічого він собі хоче. Я теж багато чого хочу.

-Окей, нічку не посплю зате щось на них пишукаю. Ви хоч знаєте їх імена?

-Ні.

-Та ви прикалуєтесь, хоча б вулицю де це все відбувалося.

-Сохо Мангеттен. 

-Дякую, це вже щось.

- Завтра зранку все скажу коли й де.

-Добре.

-Гарного вечора.

-Тобі також.

***

З французами ми ще не мали справи. Арні Делон. А американець Гаррі Вілсон. Всю ніч находила на них та на того баригу інформацію. Доречі, той барига не легатький, але нічого такого не порушував, щоб ми до нього завітали. 

Зараз 11:53, я збираюсь та буду виїжджати в наш “офіс”. Зараз такий собі офіс, але ми всі будемо працювати на два офіса. Вільямсам складніше, бо їм постійно треба літати в Італію. 

Офіс в темних тонах, багато охорони, багато підвальних приміщень та спортзалів для тренувань, або ж для допитів й десять поверхів. Останні чотири поверхи наші, шостий Себастьяна, сьомий Джексфорда, восьмий Массімо, дев'ятий мій та десятий Кіліяна. 

У Массімо склади зі зброєю, які знаходяться під офісом. Мені з Кіліяном дістались найбільші поверха, тому що в мене архіви, в яких міститься інформація про всіх наших людей та про мафій, їх склад та інформація про них, а Кіліян має велику команду хакерів, він їх поділив на чотири групи. 

Перша відповідає за нашу безпеку ми їх називаємо внутрішня охорона, а друга за взломи й тд. Третя за допомогу, коли ми будемо виїжджати кудись на переговори вони будуть контролювати камери й не тільки їх, якщо буде безпека ми будемо про це знати. Четверта, це ті які будуть ставити прослушки, встановлювати камери для спостереження за конкретними особами, все в цьому роді. 

Массімо відповідає за зброю, Себастьян за склад фізичної охорони та склад людей мафії чорної стріли, а Джексфорт наш шукач злодіїв. 

***

Взагала ми не так мали проводити переговори, але це був план хлопців.

-Цікаво чим вони хочуть добитися залишивши мене наодинці разом з цими двома. - Говорю пошепки, так як за зеркалом стоять чотири чоловіка й все слухають.

З Гаррі й Арні я буду говорити одна в той час як чоловіки будуть за склом все слухати. Массімо дав мені пістолет та два ножа й без слів вийшов. На це є причина, бо зараз всі на стресі. Передивлююсь папери з інформацією, щоб нічого не забути й не марнувати час на пошук інформації. Навпроти столу два стільчик, які прикручені до підлоги, між ними десь два метри відстані один від одного. 

Першого завели Гаррі. Надягли кайдани на руки й ноги, обвели ланцюг навколо його талії й стільця. Ті люди, які його привели пішли й привели через дві хвилини Арні. З ним проробити те саме й пішли. До кімнати заходять два амбали в формі та стають біля дверей позаду чоловіків. Один з амбалів був блондин, він відводить руку до вуха. Скоріше всього йому хтось з чорної стріли щось говорить. Блондин переводить погляд на мене й кивнув, я кивнула йому в відповідь. Це був знак що, можна починати.

-Арні й Гаррі, що ж ви не поділили? - Говорю я закидаючи ногу на ногу.