Обміркуй

 " Коли ти мене застрелиш стане легше. Дійсно стане, роби свою роботу.

Ти завжди була така правильна, і правильною й залишишся. В тебе був не надто класний тиждень, так? Розумію. Я ж бо, як вогонь. "

 Після того, як пішов Гордон, щось грохотнуло поблизу камер.

 Чоловіки скупчувались біля документів, забираючи кожен свою справу. Додаткові листки по Мароні та Коулману Рісу були передані по колу. Один з детективів Джерард Стефенс дав п'ять Гордону, він ледь не підстрибнув.

  - Він у нас! Треба ж, навіть не вірю.. Подивимось, що буде після обшуку.

Туголобий Джерард продовжував радіти, ще один детектив наблизився до чоловіків.

  - Слухайте, розумію ви хочете пообговорювати "важливу новину". Але хтось вже двічі дзвонив Трініті, то що? Маю на увазі, давайте зараз прямо повідомимо.

 Джерард Стефенс щось бовкнув.

 Гордон просипів :

  - Ну що там?

  - Дзвонила якась там... Теммі, але наче зі старого телефона родини цього Афтона. Він ще порушував за кермом один раз і...

  - Йди скажи. Хай сама розбирається зі своїми родинними проблемами.

 Гордон махнув рукою.

 Чоловік постукавши, відволік детектива. Він кивнув, пропонуючи вийти. У корідорі біля ізолятору, він сказав (радше доповів) :

  - Розумію, що відволікаю. Справа у тому, що вам дзвонила Теммі. Загалом, думаю вона не може додзвонитися до вас...Тому..

 Трініті було важко вивести з рівноваги, тому вона лише позіхнула.

  - І ?

  - Якщо це не так важливо, то я не турбуватиму. Просто, щоб ви знали.

  - Може, мені ще й Вільяма Афтона дзвонив? Давай так, якщо померла Ванесса Афтон воскресне, то тоді я займуся цим! Мені не до ваших...

 Через секунду вона все - такипоцікавилася :

  - Скільки?

  - Скільки разів? Єм...Здається, було два довгих дзвінка і смс не було. Просто якщо вам тр...

  - Я сама якось розберусь. Мені потрібно повертатися, а ти марнуєш мій час.

Закриваючи двері непомітно для себе Трініті, вирішила та засікла час.

"Лише трохи почекаю. Нічого не буде."

 Нічого незвичного.

 Нічого поганого.

 Коли вона поверталася, клоун випростався, але повністю не підвівся.

 Все ще вичікував. Він сказав щось ще.

"Останнє, що він мені ще скаже... Так, це буде знов якась дурня."

  - Ти такий, як і інші. Звичайна зла людина, а поради свої тримай при собі...

 Стук.

  - Або краще просто засунь їх у...

  - Святі макарони, як неввічливо.

Джокер викрутив руки й трохи похилився в іншу сторону. Було схоже на те, що йому кортіло продовжити базікати.

  - Не смикайся мені тут! - вона намагался виглядати серйозною.

  - Ой, як страшно. Мушу помітити, кайданки одягав професіонал, а я навіть втратив віру в наших поліціянтів. Знаєш, коли фокус дійсно вдалий?

 Стук. Стук. Стук-стук.

 Трініті котра тільки сіла, відсунулась ще тільки здогадуючись, що він може задумати. Щось ганебне...

"Що він збирається робити?"

 Він ляснув по столу.

  - Коли його неможливо перевершити - клоун покосився на неї.

 - Серйозно?

Він звільнився від кайданків та відкинув їх.

  - Може я і не можу на сто відсотків перевершити усіх, але ти маєш погодитися зі мною...

 Вона чекала завершення цього "жарту".

  - Деяких тупих копів можно легко провести. Ти ж теж таке робила, ти навіть встигла дотягнутися до зброї. Слушна думка.

 Слушною та адекватною думкою було й те, коли б вона реально вирішила викликати підкріплення. От тільки...

  - Ну і що тибудеш робити красене, га? Вирішуй, й хутчіш.

  - А то що?

 Награне мовчання. Спокій та загадковість... Тепер все зруйнувалося.

  - Я маю подарунок.

 Він наставив на її горло ніж. Ну так, звісно Тупі недолугі копи.

 Джокер був розумнішим, він все продовжував гру.

Бо дійсно був хитрішим, а вона..?

  - У нас з'явилася проблема (, але проблема не у тому, що ми маємо зброю). Проблема саме в нас. Розумієш?

 Вона йому нічого не пропонувала, але він натомість виказав свою пропозицію.

  - Хай все стане, як було. То ми продовжимо нашу розмову?

 P.S Я дуже сподіваюся і сподівалася декілька днів...Що цей пробіл норм працює. Зрозуміло, що нічого не зрозуміло.