Та сама мить

P.S. Дуже вибачаюсь, але фанф "Ти не він" на цьому тижні не викладу. Продовження, точніше наступна глава трохи пізніше. Соррі.

Тепер Трініті сама пересвідчилась апарат нічного стеження був нівроку, але він дійсно був заважкий й тис на голову.

 "Що ж із крючками купили. Звісно, аби дешевше було."

Вона підсковзнулась, сходинки були слизькими. Вона не помітила прохід і двері, і звісно як невчасно.. Телефон задзвонив знову.

 "Тем... Або я подохну від темноти , або від жаху."

 Темінь.

Прикривши темні очі, вона таки зможе перехопити чийсь сигнал, й розвернулася на кілька кроків.

 Назад-назад. Уперед.

Так, Мароні був тупим.

Довбана установка знаходилась тут, як і вхід. Хоч це і не було подвальним приміщенням. Тут навіть замкнуто не було. Тупий Мароні, як і зазвичай вирішив бути "розумним королем." Прилад для вимірювання температури луснув, у іншому кутку кімнати скляна шафа пішла тріщинами. Пахло якимись речовинами, мозок пішов у повний пляс. Перед очима з'явилися чорні великі мушки.

 Біля цеглової стіни промайнула й зникла чиясь фігура.

 У кімнаті був якийсь звук. Чи хтось впав чи хтось блював, розрізнити було важко. Схоже це був чоловік, який зумів перечепитися.

"Вдала ідея готувати пастку, щоб самому туди й втрапити."

 Дівчина зігнулася й сіла, їй так само було непереливки. Щось потрапило до носа, було просто нестерпно.

 Кортіло кашляти і зробити хоч один ковток води, але спочатку  треба було обеззброїти супротивника. Він же ж не барився, він діставав ніж. Однієї руки у ошуканця не було.

 Наставивши на нього зброю, детектив вимовила :

  - Кинь! Зараз же кинь та підніми лапи!!

 Постріл. Злочинець відсахнувся й впав, тримаючись за коліно зашипів.

 Швидкий рух. Десь чутен крик.

 Цегляна стіна, яка ще  хвилину тому була стіною відкрилася. За дверну ручку тримався чоловік, він був вже немолодий і час від часу хитався. Вони не рухалися і мовчали. Коли вона вже майже прицілилась, він кинув щось велике, щось дійсно важке зачепило вухо.

 Хряскіт. Двері зачинилися, а чоловік насувався.

 "Кулі. Чорт, кулі."

Реальність була дійсно злою.

Тесак валявся поблизу ішної стіни. Вухо кровило доволі сильно, а зброя не працювала.

  - Не роби цього. Не... Ти не маєш цього робити, бо нема ніякої...

 Той щось бовкнув.

 Жбурнувши в нього якийсь уламок, вона піднялася. За стінами щось торохкотіло. А гуркіт справжнього болю лише наростав, тим часом він зметикував, що все закінчиться швидко. Схоже, вона дійсно була не профі.

  - Люба, що тут відбувається ?

 Жіноче тіло з неабиякою стараністю відсувалася назад, а старигань навис над нею.

 Перший удар прийшовся у легені. У перші секунди хлопцю щастило, але все змінилося, коли чоловік підійшов та вмазав йому в підборіддя.

 Ще один удар вивів хлопця з рівноваги. Кров жевріла на губах, але у душі ще нічого не сполохало. Ні паніки, ні страху.

  - Тримайся!

 Дівчина кивнула та припіднялася. Знову.

 Хлопець спокійно підморгнув, він не здавався збентеженим, і як раз тут знову потрапив під удар. "Старигань"  штовхнув його до дверей  та націлив пістолет. Куля вилетіла миттю, так само як і він підступив до жінки. Жіноча тінь погойднулася, а він вчепився в руку й смикнув.

 "Нам потрібна допомога."

 "Якщо я зараз прикличу довбаного Джима Гордона, так він не з'явиться."

 Як то кажуть, завжди краще, коли чоловік ближчий до жінки.

 Бо чоловік, як і жінка прагне до... так, до дружнього возз'єднання.

 Ситуація кардинально змінилася, бо злочинець відкинув мотузку. Він був без зброї, але він був вправніший. Треба було дотягнутися до зброї, бо вона розуміла, що вже не зможе дотягнутися до хлопця.

 Злочинець все наближався і наближався, обличчя чоловіка побіліло від напруги, він затис її руку.

 Навіть якби вона і далі намагалась вивернутися, чи схопити його за руку це нічого б не дало, чіпкі пальці лише тисли сильніше. Варіант не просто задушити її, а зламати їй шию, також був присутній, як і те що він завдасть удар прямо у ніс. В неї було дві секунди, але і цього вистачило тільки на те, щоб зробити великий ковток повітря. Лише секунда.

 Дівчина до останнього сподівалася, що от зараз вона побачить рух десь з правої сторони і хлопець винирне з пітьми. Чоловік зігнувся над нею, його підборіддя торкалося її виснаженого обличчя.

 До носа линув запах жирного бекону та нечистот.

 "Або тебе вбьє власне життя, або якийсь смердючий Курт Коннорс, так?

 У нього було безліч причин її не вбивати, але жадав він лишень грошей "містера Сальваторе."

 Він зробить вдих та підсунеться ближче, він захоче впевнетись. Крихкі спогади та туман... Повна крихкість всесвіту та тіла.

 Чоловік вимушено тис на найвразливішу точку. Від різкості й болю козла ледь не вивернуло, він відсахнувся та захрипів. Жирні руки рванули уперед, але детектив знову натиснула. 

 Вказівний палець тиснув на око намагаючись ковзнути до рани. Кров полилася на його зуби та підборіддя. Схоже пошкодження були доволі значні, але...

 "Містер Сальваторе, перекинувся у труні. Тепер вже точно."

 Він знову огрів її по передній частині шиї, глотка немов вибухнула від болю. Дівчина схопилася за його  голову з усієї сили, а він здавлював... Хто міг подумати, що може бути аж так важко - задушити жінку.

 Вона гепнула його в зуб.

  - Та перестань довбати мені мозок - злочинець гарчав від болю та здивування.

 Десь наростав гуркіт. Здається, йшли копи. Детектив ухопила його за носа, пальці знайшли виступ... Маленька, крива зелена цятка, вона знову надавила. Гострий тонкий край увійшов глибше, прямісінько під шкіру. Кров та піт заливали його обличчя, а старигань вже не так міцно напирав. Руки ослабли, але тіло намагалося боротися. Крижані слова та лють :