Пролог. Не кожен чоловік лихий

  "Що може бути найжахливішим? Якщо психопат стане на шлях спокути, чи якщо місто буде жити своїм життям. Не зважаючи на кохання, усі сподівання та усі ненависні вчинки."

 Трохи для себе, трохи для інших.

 Краплі гриму та фарби падали з обличчя на зруйнований асфальт. 

Дорога була хитка, чи це через запаморочення ?

 Клоун знову стишив свій голос майже до ледь чутного шепоту. Він усвідомлював, що це йому не допоможе, але він ще мав змогу вибратися. Вона вже не могла піти звідси. На жаль, ні.

 Витираючи руки та одяг від бруду, Селіна сховала посмішку.

Схоже, хтось все-таки помітив.

  - Я звісно, зрозуміло, ще зайду. Може пізніше.

  - Ну це як...

  - Стули пельку, тупак - дівчина кинула в нього зламану бомбу. Клоун ухилився та показав зуби.

 Інша тінь здригнулася та вилізла, відкинувши двері. Поштовх у центрі міста був не такий щоб аж величкий, але помітний. У цьому кварталі помітний. Тінь чхнула :

  - Можу тобі допомогти. Наприклад, послабити біль... Бозна  куди тебе приведе...

  - Поцілуй мене в... - вона відсунулась. Тінь і Джокер застигли.

  - Ну я можу, якщо...

 "Не хочу бачити його гнітючу посмішку, не хочу бачити ці світло-карі очі. Певним чином, якщо йому запропонують угоду він погодиться."

 Вона дуже сподівалася, що він вдавиться цією угодою. Але клоун схилившись над хімічними залишками (її пристрою) виглядав навдивовижу вдоволеним та бадьорим. Він цього не приховував, як і не приховував свого дробовика. Сирена у місті все ще завивала, немовби якась несамовита, розлючена гієна.

  - Рідна моя, іноді мені здається, що ось я прокинусь. А потім вже і не згадаю твого прекрасного личка.

 Він доволі довго дивився на її оголені ноги. Схоже, спідниця тріснула.

 Клоуна захитало і він впав. Знов-таки йому щастило. Дурна посмішка не зникала, вона лише розквітала, щоб...

 Щоб подарувати нові неприємності, адже сили у нього ще залишилися. Він піднявся й ковзнув до неї.

 Скільки ще вона зможе зробити ...один постріл? Чи два ?

 Питання було у тому чи наважилась б  вона? Майже.

 Пальто вже не дарувало спокій та захист. А він все не зникав.

  - Кому ти вже встигла рознести голову? Гей, рідна...

 Крижаний вираз очей.

 P/S Може писати чи треба додавати Харлі Квінн, чи поки зачекати.