РОЗДІЛ 21.1

Переїзд Ані було заплановано на наступний день. Катя взагалі не виглядала засмученою, що тепер житиме одна. Вона з радістю допомагала подрузі зібрати свої речі і вже планувала, які меблі замінить у вільній кімнаті, та як буде її використовувати. Аня ж в жарт обурювалася, але насправді раділа, що Кейт не ображається на неї і дуже навіть задоволена її переїздом. 

Той день відзначився ще однією важливою подією. Теон відібрав групу найсильніших новачків, які мали піти на своє перше завдання. Він попросив Аню допомогти йому, адже вона як ніхто краще знає, що відчуватимуть новачки на завданні. Та й її дар відчувати небезпеку дуже навіть знадобиться.  

Коли Аня прийшла до Палацу рівноваги, то новачки вже в повній бойовій готовності чекали на перше справжнє випробування своєї сили. Хтось нервувався, хтось не міг дочекатися коли ж все нарешті почнеться. А одна дівчинка, імені якої Аня не пам’ятала, взагалі виглядала вкрай переляканою, було навіть чутно, як у неї стукотить щелепа. Втім вона і чути не хотіла про те аби перенести свій перший бойовий вихід на пізніше. 

В цю групу потрапили і Денис і Вишневською, вони стояли поруч один з одним, але старанно робили вигляд, що не разом. Здаються між цими двома пробігла чорна кішка, але на людях вони все одно намагалися підтримувати імідж пари. 

- Вони вже декілька тижнів не говорять, але все одно ходять разом, немов приросли одне до одного, - прокоментувала парочку Катя, коли помітила куди дивилась її подруга. 

- Дивні вони, але то їхня справа, - відповіла Аня і махнула на парочку рукою, їхнє життя її мало цікавило. - Ти готова до завдання? 

- Ну звісно, мені вже кортить добряче комусь надерти дупу, - з кровожерливим блиском в очах сказала Кейт.

- Може ще передумаєш і станеш бойовим охоронцем, а не розпорядником, - з посмішкою сказала Аня.

- Ні, я вже остаточно вирішила, але це не завадить мені насолодитися бійкою. 

- Сподіваюсь перше завдання тебе не розчарує. Теон говорив, що воно дуже легке, тому до справжньої бійки може і не дійти. 

- Сподіваюсь, що я таки зможу хоч когось грохнути, руки чешуться.

- Ти мене починаєш лякати.

Невдовзі прийшов Теон і ще декілька охоронців. Світлий повідомив всі умови і правила поведінки. Коротко ознайомив новачків з завданням. Їхня задача допомогти цивільному населенню одного з міст, в яке прийшла кровопролитна війна. Людей потрібно вивести на безпечну територію і врятувати від жорстоких окупантів. Таке завдання здалося Ані досить дивним. Адже виходить, що потрібно врятувати людей від інших людей. Втім задавати питання було ніколи. Вони вирушили до телепортів. Після короткого пояснення, як ними користуватися, новачки один за одним перемістилися в місце призначення. 

Аня була однією з останніх, хто телепортувався. Пейзаж навколо пригнічував з першої секунди. Навіть повністю мертва природа на галявині з колодязем так сильно не вразила її, як краєвиди вщент зруйнованого міста. В повітрі відчувається в’їдливий запах диму. Десь в далині все ще лунали звуки вибухів. Теон наказав всім створити щити. Якими б сильними не були охоронці, але вбити їх може і звичайна куля.  

Дар тягнув Аню вглиб міста, у неї навіть засвербіли стопи, адже поки вона покірно продовжувала стояти на місці, очікуючи подальших вказівок. Але Теон не поспішав, він з болем оглядав все, що його оточувало. Він добре знав це місце, бував тут неодноразово. І зараз йому нестерпно було дивитися на ці руїни. 

- Задача всім зрозуміла? - поцікавився світлий у новачків, а після того, які ті хором відповіли “так” продовжив. - Спочатку я думав наказати не чіпати окупантів, але тепер передумав. Це не люди, це… навіть не знаю як їх назвати, навіть потойбічні мають більше жалю. Вбивайте всіх, хто буде заважати. Ці істоти порушують рівновагу, вони не варті життя.

- Жорстоко, - сказав хтось із новачків.

- Можливо, але хіба вони вчинили не жорстоко? Це вони напали на іншу країну, вони знищують її культуру, історію і людей. За все повинна бути розплата. Те що ви бачите перед собою, ще донедавна було квітучим містом на березі моря. Я любив тут бувати, мені подобається сидіти в кафе на узбережжі і слухати шум моря. Але зараз тут справжнє пекло. 

- Як охоронці взагалі могли допустити цю війну? - неочікувано запитала Вишневська, судячи по її голосу, вона ледь стримувала сльози, виявляється і у цієї стервозної модельки були звичайні людські почуття. 

- Вона потрібна була заради рівноваги. Обидва народи досить довго жили в брехні. Окупанти вірили, що вони всесильні і великі, хоча насправді це далеко не так, а ті на кого напали змирилися з долею слабкого і пригніченого народу. Вони не помічали своєї сили і величі. Це потрібно було виправляти. Втім все зайшло занадто далеко. Окупанти відчувають свою скору загибель, вони програють, тому використовують найгірші методи, аби відтягнути свою поразку і знищити все на своєму шляху. Вони були впевнені, що всі навколо їм заздрять, самі ж вірили в меншовартість інших народів, і навіть не помічали, що насправді живуть в лайні в той час, як всі інші розвиваються. А зараз у них відкрились очі, втім їхні душі настільки гнилі, що замість того щоб виправляти своє життя, вони калічать чуже. 

Слухаючи промову Теона, Аня зрозуміла, що йому зараз дуже важко і боляче. Він не очікував побачити таку розруху. Сподівався, що можна все змінити і врятувати. Дівчина підійшла ближче і непомітно взяла його руку в свою. Їй хотілося підтримати його, розділити з ним цей смуток.  Світлий з вдячністю подивився на неї, і зібравшись з силами, перейшов до справи. Всіх присутніх розділили на невеличкі групи, кожна з яких мала перевірити певний район міста і знайти цивільних. Катя відразу повідомила, що працюватиме в парі з Анею. На їхнє щастя, в їхню групу більше нікого не відправили. І вони вдвох вирушили на завдання.