РОЗДІЛ 17.1

Після ритуалу посвяти час для Ані летів ще швидше. Вона навіть і не помітила як промайнула осінь. Втім їй просто ніколи було звертати на такі нюанси увагу. Вона намагалася максимально забити свій графік роботою та навчанням, аби тільки не думати про Теона. Результат це мало поганий, адже світлий постійно її супроводжував на завданнях, тренуваннях і навіть в бібліотеці. Ані довелося більше місяця випрошувати дозволу виконувати завдання одній. І врешті їй це вдалося. Тим більше перший же її бій довів, що вона повністю готова до самостійної роботи. 

Якщо вдень їй все ж вдалося скоротити своє спілкування з верховним, то ввечері все було набагато гірше. Аня раніше ніколи не помічала, що під час тренувань вони так часто торкаються одне одного. Теон показував їй нові прийоми, під час яких їхні тіла знаходились в критичній близькості. Взагалі будь-яка згадка про світлого змушувала її серце спочатку завмирати, а потім битися з неймовірною швидкістю. 

Можливо тікати від Теона, а точніше від почуттів до нього, було не найкращою ідеєю, але нічого іншого Аня просто не придумала. Вона хотіла вирвати його зі своїх думок, і повернути ті дружні стосунки, які були до цього. Але дурнувате серце не слухалося і тільки стискалося від болю варто було Теонові з’явитися в полі зору. 

Дійшло до того, що Аня просто почала прогулювати тренування, вигадуючи щоразу нові причини. То голова болить, то живіть, то втомилася сильно, то Катя допомогти просила. Дівчина розуміла, що довго так продовжуватись не може, адже скоро світлий рано чи пізно здогадається, що щось тут нечисто. Тим більше він вже неодноразово кликав її в гості, але Аня постійно відмовлялася. Вона вірила, що пройде трохи часу і все стане на свої місця, потрібно тільки перечекати.

Ще однією проблемою в її житті став Адам. Темний постійно при зустрічі фліртував з нею, і чим більше було навколо людей, тим відвертіше ставали його підкати. Ні, нічого серйозно він не робив, і не казав, але навіть цього було достатньо, щоб Кіарі взагалі зірвало дах. Її ненависть до Ані з кожним днем лише росла. Проте на відміну від Вишневської, красуня обмежувалася лише злими поглядами і рідкими неприємними фразочками. Що не кажи, але Кіара була розумніша за Марію.

Того дня з самого ранку Ані повідомили, що Адам чекає на неї в своєму кабінеті. Зустрічатися один на один з темним їй не хотілося, але вибору їй ніхто не залишив. Як би там не було саме він зараз керував містом. Темні і світлі підпорядковувалися Адамові, поки Теон повністю віддавав себе виконанню завдань. Також він продовжував тренувати новачків, які от-от скоро вже мали перейти до реальних тренувань на полі бою. 

Тож ослухатися наказу Адама дівчина просто не могла. Вона покірно пішла в резиденцію верховного темних. Тут зовсім нічого не змінилося з того дня, як Аня потрапила сюди вперше. Така сама метушня в коридорах, гул голосів і розкішна обстановка. Вона відзначила, що будинок Теона здавався їй набагато комфортнішим і затишнішим. Але швидко відігнала від себе ці думки. Яка різниця в яких будинках живуть верховні, головне щоб їй було добре у себе вдома. З цими думками вона постукала в двері кабінету і, дочекавшись дозволу, зайшла.

Темний сидів на краєчку свого столу і вдивлявся в голу стіну. Сьогодні він виглядав як ніколи серйозним і зібраним, його розслабленої посмішки як не бувало. Щось турбувало Адама, і Аня розуміла, що це якимось чином стосується її скромної персони. Довго тягнути інтригу він не став.

- Мені потрібна твоя допомога, - заявив він, варто було Ані закрити за собою двері. - Але говорю відразу це дуже ризикована і складана справа. 

- А можна більше конкретики? 

- Не знаю чула ти раніше чи ні, але є у нас одне завдання, яке ніхто не може виконати вже декілька десятиліть, якщо не більше, - побачивши, як загорілися Аніні очі, темний посміхнувся і продовжив. - Система вже давно визначила одне місце прориву. Воно досить дивне, портал є, а потойбічні через нього не виходять, але при тому рівень складності червоний. 

- Ви когось туди відправляли? - про таке Аня чула вперше. 

- Так звісно, там побували всі найсильніші охоронці, як по одному, так і групами. Але там стоїть такий захист, що нікому ще не вдавалося його не те що знищити, а хоча б трохи пошкодити. Проблема в тому, що до останнього часу ми майже перестали звертати увагу на те завдання, але там коїться щось дивне. 

- Ще дивніше ніж древній портал через який ніхто навіть не намагався прорватися? - в голосі дівчини чулася іронія.

- Уяви собі. Портал знаходиться глибоко в лісі, люди туди навіть не заходять.

- Здивував, - Аня чудово знала, що потойбічні завжди намагалися прорватися в густонаселених регіонах, аби як можна швидше і якісніше поласувати енергією, а потім непоміченими охоронцями повернутися в Потойбіччя.

- Це ще не все. Портал, природу якого ми так і не змогли з'ясувати, висмоктує енергію навколишньої природи, що взагалі суперечить всім відомим фактам. І якщо до цього радіус ураження був невеликий, менше кілометра, то з весни розрісся в декілька разів. 

- А до цього вже були такі різкі зміни? 

- Ні, таке сталося вперше. Протягом всього цього часу ми стабільно направляли туди групу охоронців, і ще ні разу вони не фіксували стрімке зростання радіусу ураження, максимум один-два метри, а то і взагалі нічого. Але цього разу група повернулася з поганими новинами. Природа гине, ліс навкруги порталу виглядає жахливо. І це вже схоже на конкретну загрозу Рівновазі.