РОЗДІЛ 11.1

Вранці Аня почувалася на диво бадьоро, хоча вчора просто валилася з ніг від втоми. Вона навіть прокинулася за пів години до будильника. Додатковий час дівчина використала досить незвично для себе, дивилася в дзеркало і любувалася своїм відображенням, чи не вперше в житті. З того моменту, як вона опинилася в Піднебесному місті, синці під очима зникли, а на її блідому обличчі з’явився здоровий ледь помітний рум’янець. Можливо треба було трохи частіше бувати на вулиці, щоб хоч трохи засмагнути, але на це у неї взагалі не вистачало часу. 

За вікном знову було туманно і мокро, але погода зовсім не псувала настрій. Навпаки, налаштовувала на якийсь романтичний лад. Хотілося співали і танцювати. Чим Аня і займалася поки збираюся на заняття. Від вокально-хореографічних вправ її відволікла Кейт, яка повідомила, що їм потрібно поспішати, щоб встигнути нормально поснідати. А так як навчання на голодний шлунок дуже погана ідея, Аня максимально швидко зібралася і вже через декілька хвилин, була готова до виходу. 

   Дівчата відчинили двері і хотіли вийти з квартири, коли помітили на порозі одну червону троянду, яка сиротливо лежала на килимку. 

- Здається в тебе з’явився кавалер, - пожартувала Аня і легенько пихнула подругу ліктем. 

- Та ні, це твій кавалер, якщо його можна так назвати, - на обличчі Каті застигла маска відрази, немов перед нею лежала не прекрасна квітка, а купка чогось огидного.

- Звідки така впевненість? 

- Це від твого рудого, троянда смердить ним. 

- Денис звісно не ідеал, але перебільшувати не варто, він ніколи не смердів, - вирішила захистити Цвєткова Аня. 

- Він сам може й ні, але його енергія так. 

- Що? Це як?

- Коли у мене прокинулася сила я почала відчувати аромат енергії усіх навколо. Спочатку мене просто накрило хвилею різноманітних запахів, я ледь свідомість не втратила. Як тільки хтось будив свою силу, я відразу відчувала новий аромат. Вишневська пахне вишнею, як не дивно, Теон - зимовим свіжим повітрям, Адам - міцною кавою, а твій рудий тхне пліснявою і сирістю, так само як і ця троянда. Він залишив на ній свій слід, напевно причарувати тебе хотів, тому не чіпай цю бридоту. 

Катя акуратно взяла в руки килимок разом з квіткою, піднесла до найближчого вікна і відправила нещасну троянду в політ. Аня тільки тихенько хмикнула, їй подарунки від Дениса не були потрібні, але десь в глибині душі вона оцінила такий його вчинок, це була перша квітка, яку він їй подарував. Катя ж не дала їй часу на роздуми, а просто потащила на кухню. 

Вони частенько готували самі, адже як би там не було, нічого смачніше домашньої їжі немає. Тим більше зазвичай кухня пустувала, всі інші здебільшого їли в кафе, і сюди заходили вкрай рідко, хіба перекусити на ніч. Тож дівчата відчувала себе повноправними хазяйками, ніхто їм не заважав. Цього ранку їх чекала вівсяна каша, яку турботливо готувала Катя, адже вона корисна для організму. Аня ж тільки невдоволено кривилася, але сперечатися не стала. Вона знайшла в холодильнику малиновий джем в рясно полила ним кашу, щоб хоч так перебити її блювотний смак. 

- Слухай, а який у мене запах? - несподівано запитала Аня.

- Ви з Теоном дуже схожі в цьому плані, твоя енергія пахне також свіжістю, але весняною, - задумливо відповіла Кейт, а потім з апетитом облизала ложку. - Після занять я зустріла Кіару, от вона взагалі майже нічим не пахне, її парфуми сильніше відчуваються ніж запах енергії. 

- То просто треба менше парфумами поливатися, - пожартувала Аня, але, здається, подруга не була з нею згодна.

На заняття вони прийшли досить рано, в аудиторії тільки починали збиратися новачки. Всі поділилися один з одним вчорашніми успіхами. Перше практичне заняття залишило після себе неймовірні враження і змушувало з нетерпінням чекати наступного. 

На диво сьогодні перше заняття вів не Теон, а Кіара. Красуня, як завжди граціозною ходою, зайшла в аудиторію, обвела всіх присутніх не дуже доброзичливим поглядом і сіла за викладацький стіл. В її поведінці щось змінилося, не було більше тієї привітності, яку вона випромінювала до цього. Вона поправила свою і без того ідеальну зачіску і почала заняття. 

Раніше Кіара пояснювала виключно певні нюанси пов’язані з проживанням в Піднебессі, його побут, культуру, сьогодні ж її лекція стосувалася історії Піднебесного міста, а саме битви з сірими. 

Ворожа армія напала на місто зненацька, нічого не віщувало біди. Армія з сірих і нижчих потойбічних з'явилася під стінами рано вранці, охоронці прийняли бій. Але сили були нерівні. Потойбічних потвор була занадто багато, вони вбивали без будь яких докорів сумління, сірі ж майже не приймали участі в битві, вони стояли осторонь і лише керували армією. Стало зрозуміло, що охоронцям не перемогти. Тоді верховні прийняли рішення провести древній захисний ритуал, який до цього ще ніколи не використовувався. Впевненості, що він спрацює не було, але варто було ризикнути. Головна проблема полягала в тому, що для ритуалу потрібно було занадто багато сили. Ще до початку було зрозуміло, що всі, хто прийме в ньому участь, не виживуть, але це був єдиний шанс на порятунок міста. Сто п’ятдесят найсильніших охоронців пожертвували своїми життями заради порятунку піднебесся. Ритуал забрав не тільки їхню силу, а і тіла, від них не залишилось нічого окрім пам’яті. Але місто було врятоване, потойбічні були знищені в одну мить, ну а сірих вже добили охоронці.