РОЗДІЛ 7

Поки новачки сиділи на занятті, погода в Піднебессі зіпсувалася. Тепер Аня розуміла, що мала на увазі Афіна, коли говорила, що під час дощу хмар тут ще більше. Все навкруги затягнуло густим туманом, і здавалось, що небеса впали на землю. Знаходитись на подвір’ї стало не дуже приємно, одяг і волосся миттєво ставали мокрими, неначе побували під проливним дощем. 

- Нагадай мені запастися водостійкою косметикою, - незадоволено сказала Катя.

- Може повернемося назад в аудиторію? 

- Ага, зараз! І помремо з голоду? Не знаю як ти, а я готова з’їсти слона. Вчора, десь тут поруч, я помітила кафе, так що ходімо швидше туди. 

Кейт рішуче попрямувала в ту сторону де за її думкою знадилось те саме кафе. Аня хотіла було відмовитися, адже у неї на відміну від подруги грошей було вкрай мало, а тутешніх цін вона не знала, але одного погляду на подруг вистачило щоб зрозуміти, що це марна трата часу. Якщо Катя щось задумала, то відмовити чи, не дай бог, зупинити було неможливо, а інколи і небезпечно. Тому вона слухняно побрела за нею. Якщо не поїсть, то хоч від цього клятого туману заховається. Аня підняла голову і подивилася в небо, яке вчора так сильно її причарувало. Тієї ж миті вона втратила дар мови, воно було нереального темно-синього кольору і дуже контрастувало з сірим туманом. Аня хотіла було поділитися своїми враженнями з подругою, але та вже занадто далеко відійшла. Яка ж цілеспрямована людина, чи то настільки голодна, Кейт навіть не помітила, що йде одна. Ані довелося підбігти, аби її наздогнати. 

- Ти бачила яке небо гарне? - зачаровано запитала вона.

- Я бачу тільки як мокро і гидко, ходімо скоріше, бо я вже змерзла. 

Аня тільки невдоволено закотила очі, але мовчки пішла далі, намагаючись не відставати.  На горизонті замаячила вивіска «Янгольська трапеза» і судячи з того, що Катя тільки пришвидшила ходу, це було саме те місце куди вони йшли. Вже біля самого кафе вони помітили невеличку крамничку біля якої стояв старезний дід з довгою сивою бородою і таким же волоссям, заплетеним в косу. Його обличчя бороздили глибокі зморшки, а на правій щоці виднівся білий рубець. Хоча він стояв на вулиці, туман обходив його стороною, адже дідусь виглядав абсолютно сухим. Він з типовою інтонацією торгаша з ринку зазивав всіх перехожих в свою крамницю.

- Антитуманні артефакти. Не проходимо повз. Купи артефакт - забудь про вологу. 

Почувши це, Кейт раптово зупинилась, її зацікавила пропозиція діда. Він помітив це і хитренько посміхнувся. 

- Красуні, підходьте, не зволікайте, кількість обмежена.

- Скільки коштує? - діловим тоном запитала Катя, так що всім присутнім стало зрозуміло, що це буде не проста угода. 

- А яка валюта? 

- Долари.

- Тоді сто, - від такої ціни дівчата аж присвиснули.

- Два за сто, - запропонувала Катя.

- Ну ні, давай за два сто сорок, - не хотів поступатися дід.

- Дев’яносто за два, не більше, а ще видасте письмову гарантію, що вони будуть працювати як мінімум рік! - беззаперечно заявила Катя. 

- Ти диви яка! - дід був вражений її наполегливістю. - Добре, нехай буде так. Віддам два за дев’яносто, але ви візьмете ще два артефакти для моментальної просушки по п’ять. 

- Згодна, але про гарантію не забудьте.

- Не дивись, що я старий, з пам'яттю у мене все гаразд, ще й молоді позаздрять, - весело сказав дід і поманив їх у свою крамницю. 

Всередині пахло травами, воно й не дивно, адже одна стіна повністю була завішана невеличкими пучками засушених рослин. А весь інший простір заставлений численними полицями, на яких розставлена така кількість різноманітних дивних речей, що  і порахувати складно. Щось світилось, щось гарчало і булькало, щось парувало, тут було все, що можна тільки уявити, або навіть навпаки - все чого і уявити не вийде. Скляночки всіх кольорів, скриньки різних розмірів і форм, якісь химерні кристали і неймовірна кількість прикрас, і це не враховуючи тих предметів, які і описати важко.

- Ось ваші покупки і гарантія, все як просили - сказав дід, виринаючи звідкись з-під прилавку. - Антитуманний артефакт одягнете на шию і він відразу стане непомітним. зняти можна в будь-який момент, ви з легкістю його нащупаєте, але не раджу, погода у нас непередбачувана. Просушку треба одягати кожен раз за потреби, як тільки одяг висихає, відразу знімайте, бо може і загорітися. 

Катя уважно прочитала текст гарантії і задоволено хмикнула. На диво цей старий пройдисвіт, а саме так враження справляв дід, склав дуже грамотний і надійний документ. Отримавши все чого хотіла, вона розплатилася  і хотіла вже піти, як дід заговорив до неї.

- Якщо виявиться, що твої сили занадто слабкі для охоронця, приходь до мене, я тебе на роботу візьму. 

- Добре, запам’ятаю, - збентежено відповіла Катя. 

Вони вийшли з крамниці і почали роздивлятися свої покупки. Антитуманний артефакт виглядав як тоненький ланцюжок. Кейт відразу ж надягла його на шию, і від здивування аж тихенько пискнула. Волога туману більше не діяла на неї, вона одразу ж кинулася випробовувати другий артефакт, на перший погляд звичайний срібний перстень з масивним каменем невідомого походження. І, о диво, її одяг і волосся почали парувати, до тих пір поки повністю не висохли. Неначе цього було мало, виявилось, що її ранкова укладка, яку зруйнував клятий туман, також повернулася до неї і зачіска виглядала бездоганно. неначе нічого і не було. Катя віддала два інших артефакти Ані і змусила скористатися, хоча та і пручалася. Їй було незручно, що подруга витратила на неї свої кошти, а сама вона таких грошей не мала.