РОЗДІЛ 6

По закінченню зборів Адам з Теоном направилися в резиденцію верховного темних. В кабінеті вони ледь не синхронно завалилися у крісла по різні боки кімнати. Цей день виявився занадто виснажливим навіть для таких витривалих чоловіків як вони. Багаторічні виснажливі тренування як фізичні, так і магічні просто ніщо в порівнянні з організацією прийому новачків з Землі. З самого ранку декілька груп охоронців відправили за обдарованими землянами. Когось приводили групами, когось по одному. В місті відразу організували декілька пунктів прийому, аби встигнути поспілкуватись з кожним ще до зборів. По факту можна було відразу відсіяти тих, хто відмовиться залишатися, їх було видно неозброєним оком, залякані, істеричні. Вони благали повернути їх додому і взагалі нічого не хотіли слухати. Проте таких було не багато. 

Спочатку Адам не хотів приймати участь в прийомі, але потім зрозумів, що він обличчя  темних, і в майбутньому хтось із цих землян може стати частиною його клану. А тому потрібно відразу оцінити потенційних новачків. За цей день через його кабінет пройшло декілька десятків людей, всі вони задавали однаковісінькі питання, і вимагали відповіді тут і зараз. До початку зборів Адам вже відчував себе вже якимось папугою, який повторює одне й те саме. Тепер же йому хотілось мовчати. 

Судячи з обличчя Теона він пережив те саме, якщо не більше. Адже він не тільки приймав новачків, а ще й перед цим довго їх шукав по всьому світу і ретельно готував матеріал для їхнього навчання. При тому світлий ні на день не залишав виконання своїх обов’язків охоронця, він стабільно виконував одні з найскладніших завдань заради підтримки рівноваги. Адам йому навіть інколи заздрив. Здавалось, у Теона просто безграничний запас енергії  і як мінімум на декілька годин довша доба, адже не можна стільки всього встигати за звичайні двадцять чотири години. 

- Тобі теж здається, що горло висохло навічно? - тихо і повільно запитав Теон.

- Не те слово, я за все життя стільки не говорив, як сьогодні, - трохи неохоче відповів йому темний.

В кабінеті знову запанувала тиша. В цей момент їм обом навіть думати не хотілося. Але Адам згадав одну річ, яка не давала йому спокою. Він розплющив очі і сів рівніше.

- Яка муха тебе сьогодні вкусила? Я таким похмурим і злим тебе ще не бачив, - запитав він у Теона, який відразу скривився, неначе побачив щось огидне.

- За цей день мене один раз хотіли зґвалтувати, і разів двадцять намагались звабити. Ці земні жінки якийсь кошмар, - неохоче зізнався світлий.

- Що? Ти серйозно? - Адам засміявся, такого він точно не очікував.

- Серйозніше нікуди. 

- Я хочу знати всі подробиці.

Теон вже не радий був, що зізнався у всьому, адже друг тепер не тільки витрясе з нього всю інформацію, а ще й буде довго знущатись. Але якщо вже почав, то довелося переповідати всі свої сьогоднішні пригоди. 

Спочатку така жіноча увага йому навіть лестила. Майже всі дівчата намагалися ненароком засвітити своє декольте, усміхалися, кидали зацікавлені погляди. Але одна з них перейшла всі межі. Вона ледь не з порогу почала фліртувати, намагалася доторкнутися, а потім і зовсім почала гладити його під столом ногою. Теон вирішив не звертати уваги, і це стало помилкою. Землянка повністю залізла під стіл і намагалася зняти з нього штани. Світлий підскочив на ноги як ужалений, але цю велелюбну самицю було не зупинити. Довелося застосовувати про неї свою силу. Теон помістив її в захисний купол, з якого їй було не вибратись, і втік з кабінету. Вже в коридорі він наказав одному із світлих відвести її до Храму науки. На його щастя ця безсоромна відмовилася залишатись. А інші хоч і кидали на нього багатозначні зацікавлені погляди, проте тримали себе в рамках пристойності. 

Адам просто задихався від сміху, його ця розповідь неймовірно вразила. Він зараз навіть знущатися над другом не міг, тільки й робив, що реготав у весь голос. Вони з Теоном завжди користувались популярністю серед жіночої половини Піднебесного міста, але всі місцеві поводилися стримано. А тут такий шалений натиск.

- Це несправедливо, - врешті сказав Адам. - Чому на тебе прямо полювання оголосили, а мені навіть ні одна не підморгнула. Я що втрачаю свою привабливість? 

- Ні, просто у тебе на лобі написано, що ти в стосунках.

В кабінеті запанувала тиша. Їхня дружба витримала досить складне випробування. З них двох Кіара обрала саме Адама і Теон прийняв її рішення, як би боляче йому не було. Відмовлятися від друга він не став. Адам не винен, що їм сподобалася одна жінка, а вона в свою чергу віддала перевагу саме йому. Їхня дружба продовжилася, але вони обоє старанно уникали тем пов’язаних з Кіарою. 

Сам Теон можливо б не так різко реагував на залицяння земних дівчат, якби його серце все ще не боліло. Він міг би обрати будь яку з них, але зараз одна думка про стосунки, як довготривалі, так і на одну ніч, викликали в ньому тільки злість і смуток. 

- Та ще й одну навіжену зустрів біля краю землі, - щоб розрадити незручну паузу сказав Теон. - Я думав, вона от-от стрибне, ледь успів. 

- То нехай би стрибала, трохи б поплавала в хмарній безодні, - Адам не розумів в чому проблема. 

- А хто б її звідти діставав? І взагалі скільки б часу пройшло поки б ми помітили її відсутність. Вона могла і з голоду померти, і замерзнути до смерті.

- А вона також до тебе клеїлася, а то ти якось занадто бурхливо реагуєш? - з усмішкою запитав Адам.