РОЗДІЛ 1

Аня прокинулась дуже різко, серце колотилось в грудях як дурне. Дивний сон викликав у неї занадто багато емоцій. Неймовірний смуток і якусь дивну радість, неначе вона зустріла старого друга, якого не бачила багато років, а по закінченню сну, знову його втратила. Дівчина, щоб хоч трохи вгамувати своє шалене серце, встала з ліжка і випила таблетку заспокійливого. Ці ліки останнім часом стали її постійним супутником по життю. Це ж треба, таке наснилося, сірі, світлі, темні… Здається пора закінчувати з фентезійними романами.

Настрій і до цього був не фонтан, а тепер все стало ще гірше. Вона просто ненавиділа себе за таку емоційність. Ну от навіщо приймати так близько до серця якийсь дурнуватий сон? Заснути знову не допомагала і таблетка. Рахувати уявних ягнят було марною справою, цей метод зазвичай ще більше віддаляв її від такого бажаного сну. Тим більше, занадто сильно її турбувало те нічне видіння, воно викликало таку силу силенну емоцій, до того ж одночасно і абсолютно різних, що її просто розривало від них на шматки. Аня була такою скільки себе пам’ятала. Цікава книжка, фільм, чи пісня могли довести її до такого емоційного стану, вона одночасно відчувала неймовірне піднесення і смуток. 

От і сон зводив її зараз з розуму. Вона намагалася згадати  обличчя, тих хто їй наснився, але нічого не виходило. Дівчина відчувала їх на якомусь енергетичному рівні, але це здавалось їй ще більшим божевіллям. До того ж тільки від згадки про героїв сну серце стискалося, викликаючи дивний, приємний біль.  

Як тільки Аня почала потроху провалюватись в обійми Морфея, задзвонив телефон, так що дівчина аж підскочила. Подивилася на екран і завмерла, вона вмить вкрилась гусячою шкірою, неначе хтось вилив на неї відро льодяної води. На екрані висвітилися три букви, які вже декілька років зводили її з розуму. Ден… Тремтячими руками вона відповіла на дзвінок.

- Алло! - голос звучить якось пискляво і неприродно.

- Можеш спуститися вниз? - Денис був серйозним і похмурим як ніколи.

- Так, зараз, почекай декілька хвилин.

Аня кинулася до шафи і натягнула себе теплий домашній халат, причісуватися чи наводити марафет часу не було, адже її чекав ДЕНИС. 

Вони познайомились років п’ять тому, на одному із міських форумів, де обговорювалась тема реконструкції площі в центральній частині міста. Спочатку вони просто обмінювались коментарями, а потім Денис написав їй в особисті повідомлення і з того моменту почалась їхня… дружба. 

Свою закоханість в Дена Аня помітила не відразу, тим більше раніше їй не доводилось стикатися з цим почуттям. Вона взагалі вважала, що кохання це не її тема, аж до двадцяти трьох років, поки не зустріла Дениса Цвєткова. Він перевернув все її життя з ніг на голову. 

Хоча вони жили в одному місті, зустрічались всього разів десять не більше, все їхнє спілкування проходило он-лайн або ж по телефону. Аня знала про нього все, вона по першому ж повідомленню розуміла який у нього настрій сьогодні. Її подруга Кейт, єдина жива душа, яка знала про їхнє спілкування, говорила, що Денис просто використовує Аню як подушку для сліз. Але це мало її хвилювало, вона незважаючи ні на що завжди намагалася йому допомогти і підтримати в скрутний момент. Моментів цих було безліч, можливо навіть все життя Дениса було повнісінькою скрутою за його словами, але дівчину це не зупиняло. Вона все одно віддавала всю себе аби хоч якось розрадити його. 

Ден був дивним, і з часом Аня навіть почала це визнавати. Настрій його змінювався так швидко, що вона і оком моргнути не встигала. Він постійно говорив то одне, то геть протилежне, але Аня не зважала і на це. 

Він часто зникав, міг не писати тижнями, а то і місяцями. А потім з’являвся неочікувано, немов і не було перерви у спілкуванні. Аня завжди чекала, вона ніколи не писала перша, крім тих випадків, коли сильно хвилювалася за нього. Ден постійно був зайнятий, робота, друзі, вечірки. В той час як Аня крім роботи не мала нічого, для неї його життя здавалось яскравим і насиченим, в той час як її особисте - абсолютно безбарвним. Але все одно статус “ображеного долею” носив тільки Денис.

Повідомлення від нього могли прийти в будь який час, частіше пізно вночі, коли він вирішував всі свої справи. Аня відповідала завжди і з блискавичною швидкістю. Вона завжди неначе відчувала, що Ден от-от напише, не випускала з рук телефон. А як тільки на екрані з’являлось нове повідомлення, дівчина відкладала всі свої справи і проблеми. аби присвятити всю свою увагу тільки Денисові.  

От і зараз, незважаючи на пізню годину, Аня мчала вниз на зустріч з ним. Вона вже приблизно розуміла, що саме чекає її під час цієї зустрічі. Але дівчина була цілком і повністю готова, як завжди, вислухати Дена, та підтримати.

 Денис стояв обпершись об стіну під’їзду і курив цигарку, Аня, побачивши його, на якусь мить завмерла. Якби вона була художницею, то точно відобразила б цю картину на полотні. Проте їй в очі кинулась кількість недопалків, що валялись навколо нього. Сигарета в його руках була не першою і сто відсотків не останньою за цю ніч. Аня без слів зрозуміла, в чому причина його стану. Не зважаючи на це, їй неймовірно хотілося зробити йому зауваження, адже він сильно насмітив і двірнику зранку доведеться прибирати його недопалки. Але дівчина стримала в собі свої коментарі, йому і без цього було зараз погано. Цвєтков виглядав похмурим і пригніченим.    

Таким він став роки два тому. Чесно кажучи, до цього у нього і проблем було менше, і скаржився на життя він рідше. Але сталося, те що сталося. Тоді він зник на місяць, чи два, Аня вже навіть чекати перестала. Більше того, в глибині душі раділа, що позбулася цієї жахливої звички на ім’я Денис Цвєтков. Але варто було їй трішечки розслабитись, як він знову увірвався в її життя. Денис здавався їй неймовірно щасливим і спокійним, постійно жартував, фліртував, не скаржився на життя. Аня була рада за нього, але не розуміла в чому справа, аж поки він не зізнався, що в нього тепер є дівчина.