Розділ 7

Марія тим часом все більше заглиблювалася у спілкування з Сергієм. Кожного ранку жінка знаходила в себе на робочому столі шоколадку. Це було до біса приємно, бо ж від свого чоловіка вона взагалі ніяких подарунків не отримувала вже багато років. Сергій називав її сонечком, зайчиком. І якщо на початку Марія ніяковіла, то з часом стала залежною від таких ніжностей. Вона з нетерпінням чекала можливості піти на роботу, щоб знову побачити Сергія і почути ці слова. Він купував їй каву. Водив на обід. Розмовляв з нею.

— Я не підтримую той міф про полігамію, — сказав якось за обідом, коли вони обговорювали відео в тік тоці. — Ми люди в першу чергу, а не тварини. У нас є душа, свідомість. Ми можемо самі обирати, як нам жити.

— Я абсолютно з тобою згодна! – вигукнула Марія, чим привернула увагу людей навколо. — Ще б мій чоловік думав як ти. — Жінка скривилася. — Каже, що то природа.

— Дурний твій чоловік, — похитав головою Сергій. — Вибач за мої слова. Він не боїться втратити таку жінку як ти? — раптом перескочив на іншу тему.

Його очі зблиснули й він усміхнувся Марії. Від того погляду їй стало ніяково й вона опустила очі.

Вже якийсь час, хоч вона в тому ні за які гроші собі б і не зізналася, Марія симпатизувала Сергієві. Все почалося з дня народження Аліни, коли він поцілував її, а потім перепросив за свій вчинок. Відтоді Марія стала більше часу витрачати вдома на те, щоб підібрати одяг на наступний день. Жінка почала фарбуватися й купила кілька нових парфумів. За останні три тижні її майже не засмучувало те, що її чоловік сидить на сайтах для дорослих.

Вона знайшла в нього на комп’ютері листування з якоюсь Світланою, яка, можна сказати, нахабно вішалася йому на шию. Жінка відчувала, що все йде до зради. А можливо в перспективі й до розлучення. Відчайдушно хапаючись за рештки своєї гордості та гідності, намагалася отримати якнайбільше уваги від Сергія. Ніби це могло врятувати її шлюб.

Та найцікавіше було в тому, що Сергій починав їй реально подобатися. Вона помітила, що він багато працює, а після роботи йде до тренажерного залу. Цей чоловік багато читав й коли вони розмовляли, давав їй цінні поради. Та найбільше їй подобалася його увага і закоханість у неї. Його обіймання за талію й випадкові доторки іноді доводили її майже до сліз. Вона просто хотіла бути потрібною, коханою та бажаною.

Сьогодні він запросив її у гості. Марія прекрасно знала для чого і чим все закінчиться. Проте її тіло і душа так зголодніли за будь-якою увагою, що вона не змогла відмовитися. Після закінчення робочого дня Марія поглянула на екран телефону. Ніяких пропущених дзвінків чи повідомлень від чоловіка не було. Тож коли Сергій запитав чи готова вона їхати, Марія просто кивнула й попрямувала за ним до машини.

В авто жінка дивилася у вікно й думала, що дороги назад не буде. Проте з іншого боку, а куди назад? Вчора вона ще раз проглядала листування свого чоловіка зі Світланою. Там він розповідає їй, що вона — його дружина більше не збуджує його. І що в них немає ніякого фізичного контакту. Він не збрехав, але навіщо таке розповідати сторонній людині? Марію це невимовно образило. Такі речі зазвичай розказують коханкам, або майбутнім коханкам. Тож в неї остаточно пропали всі сумніви в тому, що її чоловік знаходиться на межі зради, або вже зрадив.

Вони під’їхали до дев’ятиповерхівки. Сергій відкрив їй двері авто й подав руку. Марія згадала, що Василь років десять нічого подібного не робив. Коли підіймалися сходами, жінка почала тремтіти. Вже у квартирі Сергій дістав вино й наповнив келихи. Марія сама випила пів пляшки й лише після цього видихнула. Чого їй врешті боятися? Її чоловік найближчим часом заведе коханку і піде від неї. А зараз вона стоїть перед успішним, привабливим чоловіком. А найголовніше те, що він закоханий у неї. Марія задумалася чи є у неї якісь почуття до Сергія. Однозначно є. Вона давно не відчувала такого збудження, як останнім часом.

Тож Марія заспокоїлася й зробила крок в обійми чоловіка…

Через годину він відвіз її додому. Сидячи в машині вони поцілувалися. Її роздирали змішані відчуття. З одного боку їй подобався Сергій. Навіть більше ніж просто подобався. Вона знову почувалася живою. Водночас було сумно від того, що це кінець її сімейного життя.

Жінка підійнялася у квартиру. Василь сидів сам на кухні й дивився тік ток. Почувши, що Марія гримнула дверима, чоловік швидко встав й вийшов в коридор. Він усміхався. Та поглянувши дружині в очі, його усмішка почала повільно сповзати з обличчя. Василь помітив її яскраво нафарбовані губи, коротку сукню, яка вигідно підкреслювала довгі ноги. Її очі блищали й від неї дивно пахло. Чоловік раптом все зрозумів…

— Що ти наробила? — прошепотів ледь чутно. — Навіщо? Ти ж обіцяла. Ти казала, що ніколи мені не зрадиш.

— А хіба не ти почав першим?! — Вигукнула виправдовуючись Марія. — Перестав звертати на мене увагу років з десять тому. Ти вбив в мені жінку! Це твоя провина! І я бачила твоє спілкування зі Світланою. Тільки не кажи, що ще не переспав з нею. В будь-якому випадку це лише питання часу.

Марія виплюнула цю промову, заспокоюючи саму себе і свою совість.

— Я заблокував Світлану. Бо ж ти казала… що ніколи не зрадиш… — тихо відповів Василь. Його очі підозріло заблищали, а руки тремтіли. Він пройшов у кімнату й став біля вікна. Опустивши плечі, дивився кудись вдалечінь. Коли ж Марія пройшла слідом за ним, його плечі тряслися. Він беззвучно плакав.

Лише зараз Марія зрозуміла, що наробила. Її накрив відчай від того, що не можна змінити минуле і все переграти. Вона б душу віддала за можливість виправити цю помилку. А ще їй раптом стало невимовно тяжко від того, що так болить її коханій людині. І лише зараз жінка раптом усвідомила, що досі до нестями кохає свого чоловіка і їй більше ніхто не потрібен.

— Чи є хоч малесенький шанс, що ти мені коли-небудь пробачиш? — Тихо промовила, стримуючи сльози, і не впевнена, що він взагалі її чує.