Розділ 6

Цю суботу подружжя провело якось інакше ніж зазвичай. Принаймні Василю так здавалося. В основному вони разом дивилися якийсь фільм, поки снідали, обідали чи вечеряли. Могли поспілкуватися. Зараз же Марія лежала сама на ліжку, втупившись в екран телефону, й не реагувала на нього. Щось було не правильне в цьому й турбувало його. На мить Василю здалося, що він її втрачає. Що те хороше, що було між ними, вислизає крізь пальці й він не може це схопити й втримати. Та потім чоловік відігнав від себе цю думку. Відбувся лише один корпоратив, одна гулянка і зараз його дружина просто погано почувається після зловживання алкоголем.

Залишок дня Василя не полишало відчуття, що Марія віддаляється від нього, або ще гірше — у квартирі з ним знаходиться чужа людина.

Він знову взувся й одягнув пальто. Підійшов до вхідних дверей й кинув у бік Марії задумливий погляд. Та вона навіть очей не підійняла від екрана телефона й здається, навіть не помітила, що він кудись йде. 

Чоловік сходив до найближчої пекарні й взяв їй свіжоспечених круасанів з вишнею. 

— Я приніс тобі смачненьке, — він тепло усміхнувся в її бік, коли повернувся додому й зайшов у спальню.

На обличчі Марії промайнуло здивування. Ніби він ніколи так не поводився. Василь задумався. А й справді, коли востаннє він щось подібне робив для неї?

Чоловік пройшов до кімнати. Ліг на диван. Його не покидало відчуття, ніби саме зараз відбувається щось страшне, щось, що неможливо буде виправити. В горлі у нього застряг клубок, який заважав дихати й ковтати слину. Від цього з’явилася легка паніка. Щоб відігнати непотрібні думки, Василь увімкнув тік ток, де той самий чоловік, якого він з Марією слухав кілька днів тому, знову розповідав про полігамію і те, що жінка має пробачати чоловікові зради, бо це його природа.

В нього раптом промайнула думка: “А що далі?”

Припустимо, що ця модель життя правильна. Чоловік має дружину й купу коханок. Якщо уявити, що дружина знає про це і дозволяє, то це можливо лише у кількох випадках. Або вона поверхнева і тупувата і їй дійсно все одно на коханок чоловіка, або вона вдає, що нічого не знає, наприклад через матеріальні проблеми, або вдома стає просто не можливо жити, бо дружина ненавидить свого чоловіка й починає влаштовувати скандали. У першому випадку чоловік щасливий, якщо він не ставить і ніколи не ставив за ціль знайти собі друга, вірну супутницю і кохану людину. У другому і третьому випадку він назавжди псує взаємини й вже ніколи не отримає тих глибоких стосунків, які були.

Тобто навіть у найкращому випадку, полігамія — це утопія, нежиттєздатна у людському суспільстві, яку чомусь нав'язують чоловікам. Василь розумів, що ще десять років тому, такі розмірковування не прийшли б йому в голову, бо чоловіки рідко задумуються про споріднену душу до певного віку. До того моменту, коли гормони перестають диктувати як жити. Василь подумав, що секс вже давно не є пріоритетом в його житті. Він з подивом згадав, що навіть самозадоволенням займається не частіше одного разу на тиждень, а то і ще рідше. Інтима з дружиною взагалі майже не буває.

«Старішаю», — подумав Василь і усміхнувся. З сусідньої кімнати донеслися звуки дорами, яку дивилася дружина. Йому стало невимовно страшно. Якщо забрати секс і інтерес до протилежної статі з його життя, то що залишиться? Відповідь була очевидною — сім’я, споріднена душа, людина, з якою можна просто поговорити та з якою хочеться зустріти старість в майбутньому. І його страх був пов'язаний з тим, що його споріднена душа лежала в сусідній кімнаті й віддалялася від нього.

Коли настала ніч і його дружина заснула, Василь увімкнув сайт з фільмами для дорослих. Знайшов відео, яке переглядав вже сотні разів. Василь спробував викликати у себе ерекцію, уявляючи різні сцени з даною акторкою. Та ефект був не великим і не довгим. Ніби ця гра приїлася йому. Він не міг зрозуміти, чому раніше приділяв так багато цьому часу. Бо зараз це здавалося навіть не цікавим.

І коли він вже збирався вимкнути комп’ютер і піти спати, йому надійшло повідомлення з незнайомого номера на телефон:

«Привіт. Кілька місяців тому ти з твоїм другом Назаром підходили до мене знайомитися біля супермаркету. Можливо пам’ятаєш. Я Світлана. Твій друг мені не сподобався, а от ти — дуже. Я попросила у нього твій номер. Сподіваюся, ти не проти. Чи не хочеш поспілкуватися? Можливо навіть зустрітися».

В кінці повідомлення стояв смайлик і знак питання. Василь закляк. Він перечитував повідомлення знову і знову. Йому здавалося, що це якась підстава чи перевірка від Марії. Але чоловік справді пам’ятав Світлану. Усміхнена, приваблива, приємна дівчина років тридцяти. Можливо трішки старша. Те що вона написала саме зараз, здавалося якимось дивним збігом. Але ж нічого поганого не станеться, якщо він просто поспілкується? Чоловік поставив собі це питання ще кілька разів і ніби нічого поганого в цьому не побачив. Тож у відповідь надіслав їй смайлик, який усміхається. Після цього вимкнув комп’ютер і пішов спати.

Наступний тиждень Василь і Марія майже не спілкувалися. Кожен був зайнятий своєю роботою. Марія постійно затримувалася на роботі. Коли приходила — вечеряла й відразу прямувала до спальні та утикалася в екран лептопа.

— Мені звіти здавати скоро, — відповідала на питання Василя чим вона зайнята. — Тож пробач, але на розмови немає часу.

Василь сумував. Крутився біля Марії та, отримавши стовідсоткову відмову, йшов до кімнати, вмикав лептоп, заходив до телеграму й починав спілкуватися зі Світланою.

Спочатку це було банальне «Привіт» і «Бувай». Та чоловік незчувся, як їхні розмови ставали глибшими й змістовнішими. Ще через тиждень він усвідомив, що приходячи додому, після вечері, відразу поспішає до комп’ютера, щоб перекинутися кількома словами зі своєю новою подругою. Провести вечір з Марією він більше не пропонував.

Пройшов ще тиждень й Василь зловив себе на тому, що обговорює зі Світланою дуже інтимні питання. В тому числі їхні з Марією проблеми у ліжку. Це здалося йому трохи дивним. І навіть виникла думка чи не є це емоційною зрадою, про яку так багато говорять.