Глава 7

Ліна просто зачинила двері... Ліна знову замкнулася у собі. Через численні прогули її звільнили з роботи. Алкоголь і цигарки по трохи допомагали пережити день за днем. З веселої, милої та завжди усміхненої дівчини вона перетворилася на робота, у якого всі думки були затьмарені помстою. Здається, з її прекрасної фігури залишилися хіба кістки та шкіра. Справжнім потрясінням стали новини про смерть Алекса. Нещасний випадок: бідака втопився, коли вирішив перетнути озеро вплав. Як би сильно Ліна його ненавиділа, та смерті явно не хотіла. У голові знову лунала думка: «Краще би здохла Ліза», яка змінилася на «Я зроблю все, щоб вона здохла». 
*** 
Усе було би добре, якби не те стерво. Він би був живий. Ми були б щасливі. Я згадала, як відкладала гроші на спільний відпочинок. Я так хотіла, щоб ми провели нашу відпустку на березі океану. Можливо, він би зробив мені пропозицію, а я би погодилася... 
Я чітко вирішила взяти себе в руки й довести до ладу. 
По-перше, я перестала вживати алкоголь і палити, тому перейшла на правильне харчування. Це було справді важко, але я хотіла змінитися. 
По-друге, прибрала у квартирі. Як би це дивно не звучало, але з того самого дня, я нічогісінько не робила. З ранку до ночі я наводила порядок у своєму помешканні. Трішки змінила інтер'єр, зробивши перестановку меблі. 
По-третє, я обновила свій гардероб. Темні кольори більше не були в пріоритеті. Тепер мій одяг елегантний, він вдало підкреслює фігуру та приховує недоліки. 
І нарешті, по-четверте, я знайшла нову роботу. Тепер я не офіціантка, а адміністратор. Крім того, я пішла вчитися в університет. Моя спеціальність — маркетинг. 
Здавалося життя налагоджується, якби не одне «але». 
Думки про помсту не покидають мене. Я спостерігаю за Лізою на відстані. Я знаю про кожен її крок. З дівчинки-відмінниці вона перетворилася на дешеву повію. З нею не раз жорстоко поводилися її клієнти, але мені цього мало. Кілька синяків на її тілі не пересилять мій душевний біль. 
Минали дні за днем, сезон за сезоном. Нарешті я виносила план своїх дій.