Глава 5

- Ось ваше замовлення. Смачного. 
- Дякую. Можна зразу рахунок? 
- Так, звичайно. 
«О, Боже, він зведе мене з розуму з цими ямочками. Лиш подивіться на нього, він навіть їсть ідеально!» - промайнуло в моїй голові, поки друкувався чек. 
- Прошу, ваш рахунок. 
Хлопець глянув на чек і знову усміхнувся. 
- Дівчино, ви дещо забули. 
«Господи, що я могла забути? Невже я настільки втратила розум через нього?» 
- Перепрошую? 
- Ви забули залишити номер свого телефону, Ліночко. 
Тепер усміхнулася я. Невже це не сон і на мене звернули увагу? 
Я залишила свій номер незнайомцю і в цей же вечір отримала повідомлення від нього. Як виявилося, його звати Алекс. З того часу він регулярно навідувався до нашого закладу. По трохи листування у соціальних мережах і такі зустрічі переросли у справжні стосунки. 
Я була просто на сьомому небі від щастя. Про такого ідеального хлопця я могла лише мріяти. Ми ніколи не сварилися, він огортав мене своєю турботою та любов'ю. Я нарешті відчувала себе комусь потрібною. Наші романтичні прогулянки були просто незабутніми. Через рік наші стосунки вийшли на новий рівень — це вже не були просто поцілунки та тримання за ручку. Це була та людина, якій я справді довіряла, навіть більше, ніж собі. 
Ліза весь той час жила своїм життям. Було видно наскільки вона заздрила мені, та нічого не вдієш, адже Алекс мій. Проте ця думка була помилковою.