Глава 40

Тимур.

- Що? – питаю я, але розумію, що почув все правильно.  

- Я вагітна, - тихо повторює вона.

На моїх очах з’являються сльози і я прикриваю рот рукою, щоб не закричати і не повідомити всій кампанії, що я буду татом.

- Чому ти мовчиш?

- Я такий щасливий, - я витираю сльози, - я так хочу тебе побачити.

Я відчуваю всі найприємніші відчуття водночас. Я хочу обійняти і зацілувати свою дівчинку. Незабаром вона подарує мені маленьке щастя.  Наш промінчик сонця.

- Хто в нас буде?

- Тимур, це ще не відомо. Я тільки на четвертому тижні.

- Приїжджай до мене.

- Що? – здивовано питає вона.

- Переводись на заочне навчання і приїжджай до мене.

Я не витримаю ні секунди більше без Софії. Я повинен піклуватись про неї і нашу дитинку. Я повинен спостерігати за всім цим процесом. Я так кохаю її. Сльози радості ще досі течуть по моїм щокам.

***

- Ти чуєш татка, так? – притуляюсь я ротом до живота Софії.

- Тимур, - сміється вона, - тебе ніхто ще не чує.

- Не слухай маму. Я тебе люблю, - я цілую маленький животик Софії і обіймаю її.

- Ти щось хочеш? Можливо шоколад з гарбузом? – пропоную я.

- Бридота.

- А я б з’їв, - сміюсь я і відриваюсь від Софії.

- Кого ти хочеш? Дівчинку чи хлопчика. 

- Тимур, це не важливо. 

- Я хочу дівчинку, - я уявляю свою маленьку принцесу. 

Ми виходимо з нашої невеличкої квартирки і йдемо в пошуках нової. На той бюджет, що нам подарили наші батьки і я заробив, ми цілком можемо дозволити собі трьохкімнатну квартиру.

Я беру Софі за ручку і ми крокуємо «живими» вулицями Нью-Йорку. На щастя, нам сподобалось це місто і ми плануємо ще довго тут залишатись.

Ми вирішили, що працювати буду я, директором в International Company, а  Софія буде брати невелику участь у справах компанії її батьків.

- Доброго дня, - посміхається нам наш рієлтор і запрошує в будівлю.

Нас зустрічають білі стіни та усміхнені жителі будинку. Ми підіймаємось на третій поверх і відкриваємо чорні двері квартири.

- Вау, - видихає Софія і повністю описує мої почуття.

- В квартирі три кімнати, - повідомляє нам рієлтор і Софія біжить досліджувати будинок.

Першою нас зустрічає дитяча кімната. Маленька, але така зручна. Велике вікно і білі стіни, меблів немає, але я вже уявляю, як тут буде стояти краватка нашої крихітки.

Наступна – наша кімната. Величезна і з прекрасним видом на вулиці Нью-Йорка. Добре освічена і підвіконня підлаштоване для Софіїних посиденьок.

Наступна така сама велика кімната з білими стінами. Потім величезна ванна кімната з сірою плиткою та душової кабінкою. І на останок – кухня. Просторе приміщення обладнане в коричневому стилі.

- Я хочу цю квартиру, - ніжним поглядом дивиться на мене Софія.

- Ми її беремо, - без вагань промовляю я.