Я "ненавиджу" тебе
Глава 38
Софі
Три місяці по тому
- Доню, яка ти в мене гарна, - ніжно цілує мене в щічку мама.
- Я так хвилююсь, - мої руки трусяться і мені не віриться, що через декілька хвилин мені прийдеться сказати найважливіше «Так» у своєму житті.
- Ти неймовірна, - дивиться на мене тато і його очі поблискують.
Ще трохи і я розплачусь.
Тато бере мене під руку і я намагаюсь контролювати своє тіло, щоб не впасти. Крок за кроком я наближаюсь до своєї мрії, до свого чудового життя.
І я бачу його. У прекрасному чорному костюмі – хлопця якого я кохаю більше життя. Він настільки гарний, що я готова розплакатись. За що мені таке щастя? Я не можу відірвати погляд від Тимура. Я ніби потрапила у власну казку, у казку, де мої найпотаємніші бажання здійснюються.
Я дивлюсь в його темно-сині очі і бачу в них сльози щастя.
- Я люблю тебе, - шепче він і бере мене за руку.
Священик звертається до Тимура :
- Чи маєш, ти, Тимур Бойко, добру і непримушену волю та тверду думку взяти собі за дружину, Софію Сушко, що її тут перед собою бачиш?
- Маю, чесний отче, - посміхається Тимур.
Тепер священик звертається до мене:
- Чи маєш, ти, Софія Сушко, добру і непримушену волю та тверду думку взяти собі за мужа, Тимура Бойко, що його тут перед собою бачиш?
- Маю, чесний отче.
Ми обмінюємось подружніми обітами і стаємо справжньою маленькою сім’єю.
#10554 в Любовні романи
#4131 в Сучасний любовний роман
#2668 в Молодіжна проза
Відредаговано: 27.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
