Глава 37

Софі.

Я стою декілька секунд і не можу промовити ні слова. Мене кидає в піт і в холод. Мене окутує щастя і тривога. Тимур щойно зробив мені пропозицію. Хлопець якого я знаю декілька тижнів, але люблю більше всіх на світі стоїть переді мною з кільцем в руці. Мені не потрібно довго думати, щоб дати правильну відповідь.

- Я згідна, - щиро говорю я і Тимур одягає мені на палець кільце, прижимає до себе і ніжно цілує. Цей поцілунок тепер є прологом нашої нової історії.

- Ми можемо поговорити? – хоч я і погодилась вийти за Тимура, але прояснити ситуацію необхідно. Я боюсь розмову, яка на нас чекає, але її не уникнути.

- Звісно, - посміхається він і ми виходимо з університету.

По дорозі я думаю, які слова підібрати і щиро сподіваюсь, що всі мої здогадки не стануть страшною реальністю.

Ми сідаємо за наше улюблене місце в кав’ярні і я починаю:

- Я бачила тебе вчора з Настею тут.

- Я чекав на тебе, вона підійшла і почала говорити, що бажає нам з тобою щастя і відстане від нас.

- Що? – здивовано говорю я.

- Чесно. Потім я підійнявся і вона поцілувала мене в щоку, - від цього спогаду моє серце знову стискається, - але я зразу відсахнувся. Настя сказала, що це сталось випадково. І все. Потім я зустрів Артема. Ми пішли до них в кімнату і довго грали в карти, я написав тобі смс, але воно не відіслалось. Ми настільки довго грали, що я і не помітив, як заснув.

- Ти говориш правду?

- Клянусь. Можеш запитати в Артема, якщо не віриш.

- Ти не уявляєш, як я відчувала себе.

- Вибач, я в усьому винен. Потрібно було негайно прийти додому, - він тримає мене за руку і ніжно гладить по шкірі великим пальцем.

- Твоя розмова, - в мої думки прокрадаються спогади з вчорашнього дня, - ти говорив з кимось, що я не маю нічого дізнатись.

- Що?

- Ти ще сказав, що говорив з Артемом.

- А, ти про це. Ти думаєш, я сьогодні купив тобі каблучку? Я думав над цим уже декілька днів. Артем допомагав мені і тому я сказав, що не хочу, щоб ти дізналась.

- Все виглядає так просто, - мені стає смішно від цієї іронії. Весь час Тимур був чесний зі мною, а я сама принесла біль собі і йому.

- Вибач мене, - тихо промовляю я і опускаю погляд.

- Тобі немає за що вибачатись. Постарайся вірити мені, - він підіймає рукою моє підборіддя і змушує зазирнути в його прекрасні очі.

- Я люблю тебе.

- Я люблю тебе, Софі.