Я "ненавиджу" тебе

Глава 10

Софі.

Цей Тимур зведе мене з розуму або доведе до самогубства, або доведу його я.

- Де я можу залишитись? – запитав він і плюхнувся на диван в приймальній.

- В себе дома наприклад, - закотила очі я.

- Чого ти така груба?

- Так, іди в цей кабінет, - я вказала йому на кабінет в якому працюю, - і чекай на мене там, а і ледь не забула, щоб не єдиного звука не було.

Я відправилась до Татьяни.

- Доброго ранку, - посміхнулась я.

- О, Софі, ти вже тут, - Татьяна сиділа з цілою купкою паперів.

- Моя робота залишається такою самою?

- Якщо ти її ще не виконала, тоді так, - посміхнулась вона. На фоні червоної помади, її білосніжна посмішка сяє іще більше. Татьяна завжди одягається під колір своїх губ. Сьогодні червоний, отже червона юбка-карандаш, біла блузка та червоні підбори.

Я ввійшла в свій кабінет.

- Тимур, я тут, - я подивилась на хлопця який міцно спав на моєму шкіряному дивані. Таке відчуття, що ще трохи і він впаде. Не можу не погодитись, що в сплячому режимі, він набагато привабливіший. Знову його неохайно укладене волосся, правильніше, взагалі не укладене, біла футболка, яка чудово облягає його тіло та чорні джинсові шорти, якщо б це був не Тимур, я зразу б «накинулась» на цього дико збуджуючого хлопця. Я підійшла до столу і вийняла ковдру, з нижньої полиці, вкрила Тимура і сіла працювати.

Через годину, а саме 0 6.00 продзвенів чийсь будильник.

- Доброго ранку, - Тимур протер очі і підтягнувся.

- Чому в тебе стоїть будильник на 6 ранку?

- Я бігаю завжди, - він піднявся і почав робити зарядку.

Я не змогла втримати сміх.

- Ніколи не бачила таке сексуальне тіло? – Тимур провів рукою повздовж свого тіла.

Ніколи.

- Це випадково не ти переміг у конкурсі дрищавих пацанів? – я вдала, ніби задумалась.

- Це випадково не ти ведеш програму «Жарти не для мене»? – посміхнувся Тимур.

- Ні, тому що на заставці твоя фотографія.

- Софія ти нестерпна.

- Тимур, ти нестерпніший.

- Хочеш я допоможу тобі з роботою? – раптом сказав він.

- А ти знаєш, що потрібно роботи? – здивувалась я.

Я розповіла Тимуру його задачу і він на диво все швидко і правильно робив. Тобто, ви хочете сказати, що цей хлопець: турботливий, розумний, веселий, гарний, багатий, спортсмен…

- Ти гей? – випалила я.

- Що? – він здивовано подивився на мене.

- Ти гей? – я повторила свої слова.

- Гей який спить з дівчатами, прямо нагадує заголовок статті в жовтій пресі.

- Чому в тебе нема дівчини?

- З чого ти вирішила, що в мене немає дівчини?

- Так здалось.

- Коли здається, хреститись потрібно, - Тимур вийшов з кабінету.

Через 5 хвилин він повернувся.

- Вибач, якщо образила.

- Ха-ха, все гаразд, - він розсміявся і в цей момент йому зателефонували.

- Привіт мам, - промовив він.

- Знову ці вечірки? А можна я цього року не буду святкувати день народження?

- Ну маам.

- Гаразд, я приїду.

- І я тебе люблю, - промовив Тимур і поклав трубку.»

- В тебе день народження? – запитала я.

- Так, в цю суботу.

- Ти не хочеш святкувати?

- Розумієш, кожного року одне і теж саме. В дорогому ресторані влаштовується вечірка на людей 100, половину з них я навіть не знаю, всі ці безкорисні привітання і тд, мене від них нудить вже.

- А я люблю свій день народження і завжди влаштовую його так, як бажаю.

- Я знаю, - він повернувся до мене і закусив губу, потім поклав руки в кармани, - ти поїдеш зі мною.

- Що? – я розсміялась, - я не можу.

- Чому? Прошу, поїдь зі мною.

- В мене робота.

- Я все вирішу.

- Не знаю. Це не зручно.

- Я зараз повернусь.

- Тимур, стій, - але він вже покинув стіни кабінету.

Ну і що робити із цим хлопцем? Чому він не може залишити мене в спокою.

- Я домовився. В суботу і неділю в тебе вихідний.

- Що ти їй наговорив?

- Нічого такого. Єдине, що тобі потрібно буде виконати всю роботу.

- Ну дякую, Тимур.

- Я тобі допоможу, - він посміхнувся і сів виконувати роботу. А я дивилась на нього, як він все ретельно і зосереджено виконує, це навіть мило.

***

Коли ми приїхали до університету, я вийшла з машини, а Тимур залишився.

- Ти не йдеш?

- Потрібно зайти в одне місце, - він підморгнув і поїхав кудись.

Я замислилась над тим, що буду у Тимура на день народженні. Я, Тимур і його батьки… Це ж не перетвориться на 3 світову війну, так? Звісно, я рада, що не доведеться рано прокидатись і йти на роботу, але провести всі вихідні з Тимуром… від цієї думки мені стає погано. Так, логічно, якщо Тимур і Артем вчились в одній школі, а Артем з Чернівців, то… я відкрила гугл-карту, ЖАХ. Мені доведеться їхати майже 8 годин з Тимуром у машині. Скільки дають за вбивство людини? Навмисне.

Я: Вже почався урок, ти де?

Так, як це історія, можна не дуже хвилюватись, але прогулювати школу не найкраща ідея.

Тимур: Тут.

В цей момент відчиняються двері і заходить Тимур, з таким виглядом, ніби він президент Америки і тільки що спас світ від загибелі.

- Сумувала? – він присів біля мене.

- Скоріше раділа.

Він посміхнувся.

- Де ти був?

- Ти теж хочеш піти?

Я закотила очі.

- Завтра, у 20.00 виїжджаємо, - сказав Тимур.

- В мене є плани. Давай у 22.00