Глава 9

Тимур.

Софія міцно заснула по дорозі додому. Вона така солодка коли спить, тиха і мирна. Я не можу сховати посмішку. Коли ми приїхали, я взяв її на руки і притулив до себе, заніс в кімнату і поклав на ліжко.

- Солодких снів, - прошепотів я їй.

- Тобі теж.

- Так ти не спиш?

- Ні, хотіла, щоб ти мене поніс, - навіть при виключеному світлі я «бачу» її посмішку.

- Як ти?

Вона піднялась і підігнула ноги під себе.

- Якщо б не ти, не знаю, що б зі мною сталось.

- Не хочу казати, але я тебе попереджав.

- Якщо не хочеш, то навіщо кажеш? – вона знову усміхнулась, ось так краще.

- Як ти дізнався де ми?

- Я поїхав за вами. Я знав, що Артем не може хотіти просто так зустрітись, - я схрестив руки на грудях і стояв навпроти Софії.

- Потрібно було тебе послухати.

- Да, детка, завжди потрібно слухати мене, - я посміхнувся, - на щастя, все обійшлось.

Вона показала на місце біля себе і я присів.

- Пам’ятаєш, ти казав, що знаєш багато дівчат, які постраждали із-за нього, що ти мав на увазі?

- Не думаю, що тобі потрібно це знати.

- Прошу, - тихо промовила вона.

- Перший раз це сталось наприкінці 9 класу, вже тоді ми були найвищими і найсильнішими, навіть, порівняно з деякими 11-класниками. Артем зустрів дівчину, не пам’ятаю як її звали, він запросив її на побачення і повів у готель. Дівчині на той момент було 14 чи 15. Спочатку все було добре, але коли вона відмовилась з ним спати, він почав, - я зупинився, на Софії «обличчя не було», її знову почало трусити, тож я взяв її за руку.

- Продовжуй, - мовила вона.

- Він її зґвалтував.

- Який жах, - скрикнула Софія, і, і що далі було? – запиналась вона.

- Батьки дівчини подали на нього в суд, але нічого не домоглися. Батьки Артема найвпливовіші адвокати, йому все зійшло з рук.

- І його батьки не покарали за це?

- Він сказав їм, що та дівчина сама на нього накинулась, але насправді їй потім довелось переїхати в інше місто і відвідувати уроки психотерапії.

- Як він міг таке вчинити? Як ти дружиш з ним після такого? – з жахом говорила Софія.

- Я сам не знаю. Просто, як друг, він чудовий, завжди підтримає і допоможе, з ним весело, але коли щось стосується дівчат, йому ніби голову зриває.

- Я..

- Не переживай, після цього я не збираюсь з ним навіть спілкуватись, він перейшов всі межі, які тільки можливо, - перебив я її.

- Скільки таких випадків було?

- Три, але після третього я сказав, що якщо іще один раз таке повториться я власноруч його поб’ю і здам в поліцію, його батьки впливові, але проти моїх не пішли б. Артем обіцяв, що таке ніколи не повториться, він навіть плакав і казав, що йому соромно за свої вчинки, і він тримав своє слово рік і вісім місяців до сьогоднішнього дня.

***

- Чекай, я тебе підвезу, - сонно промовив я.

- Не потрібно, я сама доберусь.

- Я сказав, що підвезу, отже сядь і чекай, - піднявся я і пішов в душ. На годиннику 4.30 ранку, ще навіть сонце не зійшло, а Софія йде на роботу. Я то думав, що мої батьки строгі.

- Не потрібно було, - сказала Софія, коли ми сіли в машину.

- Пристебнись.

- Для чого ти це робиш?

Я мовчу.

- Тимур, відповідай на питання.

Я мовчу.

- Якщо ти не відповіси, я відкрию двері і вискочу.

- Попробуй, - я усміхнувся і заблокував двері.

- Тимууррр.

- Я просто хвилююсь.

- За мене? – вона усміхнулась.

- Ні, за себе, мені страшно, коли ти йдеш і залишаєш мене самого, - з сарказмом промовив я і зупинився на світлофорі.

- Я так і знала.

- Ну бачиш.

- Я включу музику, - вона протягнула руку.

- А я її вимкну, - посміхнувся я.

- Мені нудно, - вона схрестила руки.

- Тоді давай поговорим, - знову запропонував я.

- Я вже щось казала, - Софія закотила очі.

- Нуж-бо, Софійка, що ти приховуєш від мене.

- Іще раз назвеш мене Софійка і я вирву твій язик.

- Звучить сексуально, - я посміхнувся.

- Ти збоченець.

- Навіть не уявляєш який, - я подивився прямо в її темно-зелені очі.

Через секунд 40 Софія мовила:

- Так ти хвилюєшся за мене?

- Ти ж, здається, не хотіла спілкуватись.

- Не хотіла, це не спілкування, розцінюй це як допит.

- Я звик проводити допити голими і в ліжку.

- Є тема, яку ти не звернеш до сексу?

- Є тема, на яку ти нарешті заговориш зі мною, а не будеш спорити?

- Немає, - вона надула свої пухкі губи.

- Ось і вирішили.

- Дякую, ще раз, - тепер Софія говорила тихо і спокійно.

- Тобі нема за що дякувати, хіба що за бурний секс, який би я міг тобі дати.

- Я зараз зателефоную в поліцію, - вона говорила серйозно, але я знаю, що хотіла сміятись.

- Так ти хочеш, щоб це бачили всі?

- Я хочу, щоб ти відстав від мене.

- Не хочеш забрати свої слова назад?

- Не хочеш закрити рот? – усміхнулась вона. Ця дівчина нестерпна.

- Приїхали, - сказав я і вийшов з машини.

- Ти куди це? – здивувалась вона, коли я попрямував до входу.

- А ти? – підморгнув я їй.

- Тобі тут не можна знаходитись.

- Сама вигадала?

- Тимур, повертайся в гуртожиток.

- Я повернуся тільки з тобою і в 7.30, - я подивився на годинник.

- Звідки ти дізнався мій розклад?

- Ти залишила відкритий ноутбук.

- Так ти рився в моїх речах? – обурювалась Софія.

- Детка, як можна почути в слові залишила - рився?

- А якщо там щось особисте?

- Не хвилюйся твої голі фото в окремій папці на моєму телефоні, - я поклав руки в свої чорні джинсові шорти і зайшов в будівлю.