"Ковток Води Стікса"8

Я спустився у підвал, зайшов у свою робочу лабораторію, як я люблю називати це приміщення. Тут зібрані інгредієнти, дуже рідкісні, більшість із них знайти просто не можливо, деякі заборонені, та що це я, тут усе заборонено у сучасному світі, включно зі мною.

Підійшов до своєї книги, знайшов те що шукав перечитав ще раз...

"Ковток Води Стіксу.

Некромант грабує з могилу череп. Він відпилює верхівку черепа; відрізаний шматок, перевернутим, стає схожим на чашу. Некромант обліплює цей шматок глиною, виготовляючи чашу, яку потім обпалює в печі. Якщо хтось вип'є з цієї чаші під час трапези з некромантом, будь-які обіцянки, які індивідуум дає некроманту, підкріплюються потойбічною силою. Якщо індивідуум не виконує їх, до нього приходить Спектр, який безжально мучить жертву, поки та не виконає обіцяного або не запропонує некроманту відповідну компенсацію."

Відповідний череп у мене був, тож я взявся до роботи.

Увечері коли Соль вклала спати Адель, і мене порядком боліла голова від базікання і стрибання цього маленького чортика, ніколи не думав що від дітей так багато шуму, і що у них рот не закривається, бо у перші дні вона так багато не говорила, і до мене не чіплялася з питаннями ,,А це що?, А там Що?, А коли то?".Розсмішило, що Соль, сказала сестрі, що в підвалі вона бачила бутафорію, прикрасу для Хеловіна. 

- Я також хотіла поговорити!

Соломія спустилась у синіх джинсах і простому светрі світло кремового кольору. Мені не подобається, як вона одягається.

- Присідай!

Я приніс чашу, яку сьогодні зробив, вона уже нічим не нагадувала череп, налив вина.

- Я практична людина!

- Людина?

- Так, некромант, ми не такі люди як ви, але із плоті й крові, тому, без сарказму. І не перебивай мене. Для того щоб ти багато не говорити, про те що побачиш і почуєш..

- Я і не думала!

З нею говорити марна справа...

- Добре, не перебиваю!
Люциандр, так глянув на мене, та я також не люблю коли мене перебивають.

- Я застосую трішки магії, ти вип'єш вино із цієї чаші, цим самим даючи клятву, про не розголошення моєї таємниці!

- А якщо щось скажу випадково чи...?

-  Ти ж не збиралася нікому говорити!

Сама напросилась на грубощі.

- Я хочу знати наслідки?

- Ти помреш!

Це я перебільшив, не зміх стриматись! Вона округлила очі.
- Тому думай, що говориш!

- Я не буду пити із цієї чаші! Що це за чаша, дивна якась!

Дуже дивна чаша, інтуіція мені підказувала не брати її до рук.(Соль)

- Випєш, інакше Адель повернеться у дитячий будинок, а ти на вулицю. Не розумію, чому ти впираєшся, ти ж не збиралась комусь розказувати!

- Не потрібно мене шантажувати! Це не дуже благородно!

- Благородно! Де ти бачила благородних некромантів? 

Я засміявся, дуже голосно, кумедна вона.

-  Я взагалі не бачила некромантів! Добре, я вип'ю, але якщо зі мною щось станеться, я переслідуватиму тебе до кінця твоїх днів! А ти в свою чергу дай слово що подбаєш про Адель!

- Ти погрожуєш мені? Соль вгомонися! І за твоєю сестрою я не буду доглядати, я терпіти не можу дітей! Завтра вона переїде, і буде жити з нянею!

- Що? Так швидко, але...

- Стоп, спершу випий, і давай слово, що нікому нічого не розповіш!

- А ти допоможеш мені влаштувати Адель до школу?!

Знову починається, вона безсмертна, чи що?( Люциандр)

- Це не мої проблеми, сама підеш і влаштуєш!

Доведеться здатися, а то у нього очі починають чорнішати, не треба його злити, а говорити я і так нічого не буду.

- Добре!

Я взяла в руки чашу.

- Нікому нічого не розкажу, усе що почую від тебе і побачу, збережу в таємниці!

І випила все до дна! 

- Молодець!

- То що це за чаша? 

Про її властивості я вірила, Люциандр не буде жартувати..

- Це магічний предмет, виготовлений з людського черепа!

Я тримала чашу, а після слів Люциандра миттю опустила на стіл, ледь стримала порив щоб не закричати і не відкинути від себе.

- Ти зблідла, щось не так?

- Ти пожартував зараз?

- Я ніколи не жартую, як і інші некроманти! 

Я щойно пила із людського черепа! Я ніколи не привикну до цих некроманських штучок.

- Це всього лиш череп, не треба так нервувати!

Соль після моїх слів про череп оніміла, побіліла. Хай привикає швидше, не люблю жіночі істерики, соплі, а ще її довгий язичок.

- Надобраніч!

Я вийшов на двір, по привичці пішов на кладовище погляну що нового там, ритуали ніякі не передбачені сьогодні.

- Хазяїн!

До мене підлетіла нежить, той самий чоловік з яким я розмовляв нещодавно про жінку яка ходить на кладовище з дрібними ритуалами. На моє кладовище! Без мого дозволу! Так на кладовищі є господар, господиня, сторожі, та я Некромант і не потерплю щоб зі мною не рахувались.
- Вільний!