«я не зрадила любов»

ГЛАВА VI

Він не пішов

Він залишався не словами.
Не жестами, які просять вдячності.
Не обіцянками, що звучать красиво.
Він залишався просто —
день за днем.
Коли я була мовчазною — він не тиснув.
Коли я зникала — він не дорікав.
Коли я поверталася — він був там,
наче нікуди й не йшов.
Це було незвично.
Я звикла, що за любов треба триматися.
Що поруч — це щось тимчасове.
Що якщо розслабишся — втратиш.
А з ним
нічого не вислизало з рук.
Я одного разу сказала йому правду.
Не всю — але достатньо.
Сказала, що після попереднього кохання
в мені багато страху.
Що я не завжди розумію,
як бути поруч із кимось
і не чекати кінця.
Він не намагався мене переконати.
Не сказав «я інший».
Не пообіцяв, що не піде.
Він просто відповів:
— Я тут.
І ці два слова
важили більше за будь-яку клятву.
Я почала ловити себе на простих речах.
Я не перевіряла телефон.
Не шукала підтверджень.
Не будувала сценаріїв у голові.
Я жила —
і він жив поруч.
І вперше за довгий час
це не лякало.
Він не намагався зайняти чуже місце.
Не ревнував до мого минулого.
Не змагався з тим, кого вже не було.
Він поважав те,
що зробило мене такою.
І саме тому
я повільно перестала захищатися.
Я не знаю, коли це сталося.
Не було чіткої миті.
Просто одного дня
я зрозуміла:
він залишився тоді,
коли я перестала бути зручною.
Коли була втомленою.
Коли була справжньою.
І це було важливіше за любов.

uliana

Подобається

#5543 в Любовні романи
#1335 в Короткий любовний роман

У тексті є: у тексті є: розрив стосунків, емоційні переживання, драма

Відредаговано: 30.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись