III - Лорі не змовчала

 Містечко замовкло, але тільки не Лорі. Лише через пару годин вона змогла заспокоїтись. Вони усі були у порядку, але навіть згодом Лорі не відводила гнетючий погляд від Френка. Забинтований чоловік повторив за її проханням все, що вона просила (ще раз, але скільки ще?) :

  - Якщо б я міг передбачити це тоді. Адже вже тоді були факти, котрих я не помічав! Лорі, зрозумій ... Зрозумій, я був молодим й таким розгубленим, й мені було страшно, це так Лорі...

 Чоловік замружився. Не зважаючи на біль, він продовжив :

  - Я хотів тебе захистити. Я хотів уберегти, тому не сказав усієї правди.

Лорі не змовчала.

  - Страх буже існувати завжди, поки ми існуємо.

Це так.

 Тупа біль у плечі посилилась. Шкіру неначе водою облили. Вона не зуміла озирнутися, коли жінка запитала :

  - А де . .

 Голосне дихання...Вже за порогом...

  - Хвилинку. Що ?

 У кінці коридора, там, де знаходились саморобні ноші й каталка з мадикаментами,  стирчало  щось з-під простирадел. Почувся стогін й дзвін.

  - Заждіть, Єллісон вже ж відповідала на смс, тобто...

 Крива закровавлена рука вчепилася за простирадло, від блискавичного удару у стіну, посипалося скло.

 Здавалося, водоспад з уламків не припиниться.

 Від не розуміння й різкого звуку Лорі втиснулась у ліжко.

 Двері за дівчиною грюкнули, вона спіткнулася об поламану кушетку, їй знов привиділось щось.. ..Привид? Хоча на цей раз... Раніше вона чудово чула, як ще тоді Єллісон кричала (вона була помолодше), але, господи, після нічного жахіттязавжди був цей стогін. Тепер він змінився на крик, а потім усе стихло. Він відкинув її, як непотрібну ляльку, він, знову Він.

 " Зло завжди знайде тебе. "( Так саме це завжди промовляла Лорі.)

 Дівчина не бачила його очей, але відчувала, що він не посміхається, вона передчувала, що йому потрібно тільки одне.

 Й він це зробить... немислимо, але каталка набирала обертів, від вдару її тіло відкинуло на кахель, всхлипуючи, вона підняла голову, а він все прискорювався.

 "Єллісон його не затримає, а мене, як і Лорі вистачить на 5 хвилин." Поштовх... О, так це був навіть не вдар, а поштовх. Шприц влучив у гомілку, але чоловік навіть не звернув на це уваги.

  - Тільки не це! Тільки не це...

 Стопу затиснуло. Він пройшов повз. "Срана медицина."

 Зойк Лорі вразив усіх :

  - Біжи!! Біжи, навіть без Єллісон.