Я не змогла полишити тебе

Я бачу...все що бачив він

 Неначе вітер, неначе якась примара. Прокидаєшся вже не серед пітьми... Все як зазвичай.                            Закриєш штори, а вже після, як зазвичай, підеш на кухню.                                                    

 Декілька ковтків води. Знов хтось не вимив посуд. Іноді це може дістати, але ти ніколи не будеш засуджувати Лорі. Двері знов гойдаються, після того вдару вони погано тримаються, але як ніяк ще виконують свою роль.                                                                          

Сильний порив повітря... Або це тільки здається ? Проходиш ще одну кімнату, тихенько щоб ніхто не почув. Наче все гаразд, адже це все тільки здалося. Так це точно.                                                             Грюкає кухоне приладдя, не варто навіть гадати хто його поставив на край стола. Краса, усе у жирі й шматках свинини. Ну навіщо варто взагалі уявляти цю картину ? Потік думок не вщухає. Треба поскоріше прибрати, інакше коли прийде Френк буде біда. 

 "Принаймні мене не відлупцюють"                        

 Розбита склянка. Скрегіт металу. Їдкий запах.    

 До нудоти, до нестерпної нудоти...Але що це за сморід? Кров.                                    

 "Зло потрібно винищувати. Тому що як тільки комусь стане лячно, зло повертається й перемагає."                                                                 Погані думки, хоча раніш були й погірше. Нічого стра...                                                              

 Кров витікає назовні. Тіло плюхається об підлогу.                                                              

У такій ситуації головне лише одне... Не панікувати. Ніякого жаху.

 

 Бо звичайно ж це жах, нічний довгий сон.                                

 "Адже ніхто не знає... Воно ж бо підкрадається ледь чутно, воно завжди непомітне.."                                                    ...Відходиш, можливо це тобі і допоможе? Силует трохи підходе.                                        Тихо-тихо крадешся та кричиш, а вже після линуть слова :                                                    

  - Це не сон.                                                          

 Чому ж ти  не замислювалася про це раніше? Ти чудово усвідомлювала хто він та що у нього на думці. Скоріше за все це прокляте чуття, але тепер Я бачу, що бачив він.

 P/S Нова бета. Так що поки все ок




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше