Епілог

Минув рік.
- Злато Артем не прокинувся?- спитала я у Злати.
- Ні, матуся він спить.
- Добре, тоді ходімо святкувати.
- Вже йду мамо.
Ми всі сіли за святковий стіл сьогодні Артему виповнився рік, і за столом є усі: Ксюша яка вже на шостому місяці вагітності, Руслан, Ана Сергіївна,навіть мої батьки- ми помирилися і звісно Максим, Злата та я. Я все ще співаю але вже без концертів, записую тільки пісні.
- Моя люба дружина, допоможи будь ласка.- сказав Максим. Пів року тому ми одружилися, і зараз дуже щасливі.

В майбутньому хочемо народити ще одну дитину і на цьому буде все. Ми з Ксюшою несемо останні страви і я кажу:
- Ксю, ти була права в коханні можна бути дуже щасливою. Велике тобі спасибі що тоді ти вмовила мене дати Максиму шанс і собі також. Якщо б ти мене не вмовила на цьому світі не було б мого янголятка Артемки і не було б цієї родини. Дякую тобі подруго за все. Ти найкраща.
- Це тобі спасибі, за те що ти змогла зробити Максима і Злату знову такими щасливими.
- Так милі дівчата про що ви тут розмовляєте? Ходімо вже за стіл.- сказав Максим та поцілував мене. Ксюша пішла а ми залишилися в двох.
- Дякую, за те що ти з'явилася в моєму житті і перевернула його з ніг на голову.
- А тобі дякую за те що ти змусив мене повірити в кохання, і тепер ми найщасливіша сім'я у світі.

На цьому я вирішила закінчити книгу, сподіваюся що вас не розчарувала. Вже скоро я збираюся почати писати нову книгу, тому зустрінемося в новій книжці. До зустрічі!❤️❤️❤️