Восьма глава.

Я поняття не мала хто така Марина, але вирішила помовчати.
- Так це я, Максимчик, я повернулася, ти радий? А де моя маленька дівчинка?
- Так, повернулася. Мабуть тебе кинув той іноземець.
- Я сама його кинула, тому що зрозуміла що люблю лише тебе.
Максим підійшов до Анни Сергіївни і попросив щоб вона пішла з Златою до саду пограти.
Вона взяла малу і вони пішли. А Максим сказав:
- Ну що ж ходімо поговоримо в мій кабінет,- сказав він цій Марині, а потім звернувся до мене,- Альбіно зустрінь аніматорів і відведи їх до саду.
- Добре,- відповіла я.
Вони пішли на другий поверх до кабінету, а моя цікавість сказала йти за ними і я пішла. Я тихо підійшла до дверей і почала слухати, я знаю що роблю не правильно але по-іншому не виходить. Вони почали розмовляти:
- Ну і навіщо ти повернулася? Нам і без тебе гарно було. Злата тільки почала тебе забувати, як ти береш і з'являєшся знову,- почав Максим.
- Максим, невже ти не зрозумів я повернулася на зовсім. Я зрозуміла що зробила помилку коли покинула тебе і нашу маленьку доньку. І я хочу все виправити. Я хочу щоб наша сім'я змову стала як раніше ти,я і Злата.
Я відійшла від дверей, вона мати Злати. І вона хоче повернути сім'ю і я не маю права їй забороняти все ж таки Златі буде краще з рідною матір'ю чим з чужою тіткою. Я пішла до кімнати і почала дуже швидко збирати речі, я маю зникнути з життя Злати та Максима. Я знайшла в себе на столі аркуш паперу і почала писати: " Максим, я знаю що це рідна мати Злати і знаю що вона хоче повернути сім'ю. Я хочу щоб ви знову стали щасливою сім'єю і в Злати була рідна мати а не чужа тітка. Тому я вирішила піти з вашого життя не попрощавшись, передай Златі що я не хотіла нарушувати свою обіцянку що я її ніколи не покину, але я знаю що так буде краще. Тому я бажаю тобі і Марині, будьте щасливі. Прощавай!"
Я поклала аркуш на ліжко і взявши свою вілізу я вийшла з кімнати а потім з будинку і на вулиці мене вже чекало таксі, я сіла в нього і сказала щоб він їхав до моєї студії звукозапису.
В машині я зателефонувала продюсеру:
- Алло, Антон Сергійович я згодна на світову подорож з концертами на пів року.
- О, Альбіно це чудова новина. Отже через тиждень вилітаємо.
- Але в мене є до вас одна умова.
- Так добре, яка?
- На цей тиждень ви маєте зняти мені квартиру про яку будете знати ви та я і більше ніхто.
- Добре, але чому?
- Без запитань.
- Гаразд, коли потрібна квартира?
- Зараз.
- Гаразд, їдь до студії, я щось вигадаю.
- Я вже через десять хвилин буду на місці.
- Добре, чекаю.
Я поклала телефон.

Антон Сергійович і справді дуже швидко знайшов мені квартиру і вечері я вже була там. Він намагався спитати що трапилося але зрозумів що це марно. Сказав що за цей тиждень в мене кожен день будуть репетиції. Максим дуже багато разів телефонував, але я не брала трубку. Я ледве змогла заснути вночі, різні думки лізли в голову.

***
Тиждень минув швидко багато репетицій і багато телефонних дзвінків від Максима. Але я жодного разу не відповіла. Декілька разів телефонувала Ксюша і мені довелося їй відповісти тому що мені просто треба було комусь це розповісти, але вона пообіцяла що не скаже Максиму що розмовляла зі мною. Зараз я і мій продюсер сидимо в літаку, та летемо до Бразилії.

***
Минуло ще два тижні сьогодні в мене концерт в Британії, я стою в гримерці. І буквально через кілька хвилин мені стає погано, в мене почався другий місяць вагітності тому це було нормально, мій продюсер про це знав і він сказав:
- Будеш виступали до шостого місяця якраз закінчиться подорож, потім підеш в декрет але під час нього будеш записувати пісні. А коли дитині виповниться два місяці повернешся на сцену.
В мене не було вибору крім як погодитися.

Далі ми полетимо до Парижу там ми будемо два місяці. Кажуть що це місто кохання, але не для мене. Тепер моє кохання в мене в животі.

***
Нарешті сьогодні я повернулася до Києва не віриться що мене не було тут пів року. Максим вже не так часто телефонує як перший місяць, але все одно телефонує. Я повернулася до своєї квартири в якій жила спочатку, сьогодні до мене мала прийти Ксюша тільки вона знала що я повернулася до міста і більше ніхто. І вона сказала що нікому не скаже якщо я цього не хочу. Вона ще не знає що я чекаю на дитину. Лікарі сказали що в мене буде хлопчик я навіть ім'я йому вже вибрала-Артем. Мені здається що йому підійде. Я зможу і сама його виховати все ж таки на світі дуже багато матерей які виховують дитину одні, якщо вони можуть то і я зможу.

В двері подзвонила я тихо підійшла до дверей і подивилася хто прийшов. Коли я побачила що це Ксюша я спокійно відчинила двері і коли вона мене побачила вона аж рота відкрила:
- А ти нічого не хочеш мені розповісти?- сказала вона і показала на живіт. Я затягла їх до квартири і зачинила двері.
- Це довга історія,- сказала я.
- Зачекай, тобто це дитина Максима?
- Ну, так, це його дитина.
- І ти мовчала?!
- А що я мала сказати?
- Та ти хоч розумієш що він усе місто перерив щоб знайти тебе, а потім в інтернеті побачив що ти в Британії.
- І що з того. До нього повернулася його дружина. Рідна мати Злати. Він мабуть зараз дуже щасливий а Злата тим більш. Він мабуть і не згадує про мене.- сказавши це я сіла на диван бо стояти було важко.
- Ти справді знущаєшся? Ти хоч раз за пів року зайшла в телеграм він тобі стільки повідомлень відправив. Він мені кожен день телефонував і питав чи не дзвонила Альбіна мені, а я завжди брехала що ні не дзвонила. Тому що ти так попросила. Невже ти не розумієш він страждає, від кохання до тебе.
- Я вже заплуталась чого я хочу і що мені робити. 
- Тоді спробуй зрозуміти чого ти хочеш. Тоді і відповідь знайдеш. А я йду додому.
- Гаразд. Тільки будь ласка не кажи нікому про дитину, трішки пізніше я сама все скажу.
- Гаразд, як хочеш, але мені здається що вам з Максимом треба поговорити,- вона вже збиралася йти але зупинилися і повернувся до мене- до речі з приводу Марини, вони з Максимом не разом вона повернула до свого іноземця і знову поїхала за кордон.
- Тобто? Вона ж хотіла повернути сім'ю.
- Так, можливо і хотіла, але Максим сказав що він не хоче повертати щось. Тому що він вже зміг зустріти ту жінку з якою хоче будувати майбутнє.
- Яка ж я дурепа!
- Гаразд, мені вже час, бувай Альбіно.
- Бувай, Ксю.