Шоста глава.

Вранці я прокинулася але Злати вже не було поруч, я швидко вдягалася та спустилася донизу. Але коли помітила Злату з Максимом які гралися на вулиці заспокоїлася та вийшла до них:
- Альбіна, ти вже прокинулася!- відразу ж помітила мене Златка, та підбігла до мене з обіймами Максим підійшов за нею поцілувавши мене,сказав:
- Доброго ранку, люба. Злата дуже рано прокидається як і я, ось вона і прийшла до мене щоб тебе не розбудити.
- Так, ти спала дуже міцно,- сказала маленька.
- Зрозуміло, ви вже снідали?- запитала я тому що вже була восьма.
- Ще ні, ми так рано не снідаємо,- сказав Максим.
- Ну, я гадаю що вже час снідати тому через десять хвилин чекаю всіх за столом,- посміхнулася я маленькій.
- Гаразд ми з Златою тільки іграшки зберемо, так Златко?
- Так.
Я вже хотіла піти на кухню але вирішила спитати:
- А де Ана Сергіївна, я її сьогодні ще не бачила.
- Вона вже поїхала додому,- відповів Максим.
- Чому так рано?
- В неї сьогодні якась зустріч, ось вона і поїхала раніше. І доречі вона передала тобі привіт і вибачилась за то що поїхала не попрощавшись з тобою.
- А, зрозуміло, ну добре збирайте іграшки і за стіл.
Я пішла на кухню, почала готувати сніданок.
Через деякий час ми сіли за стіл.
- Мені зараз треба буде з'їздити на роботу я повернуся після обіду, ти зможеш залишитися з Златою?
- Так звісно. Гадаю ми чудово проведемо разом час, так Злато?
- Так,- посміхнулася маленька мені з Максимом.
- Після обіду ми підемо до зоопарку, Злата вже давно проситься туди сходити хоче подивитися на живих пандочек, ти ж не проти піти з нами?
- Звісно ні, я вже дуже давно не була в зоопарку.
Раптово Максиму хтось зателефонував він вибачився і вийшов з кімнати, я тільки почула як Максим сказав:
- Я вже їду.
І повернувся на кухню:
- Вибач, мені треба їхати в мене ЧП на роботі.
- Гаразд, будь обережним.
Він поцілував малу в щічку, потім мене і вийшов з кімнати.

- Златко ти вже доїла?- спитала я у малої.
- Так, а що ми будемо робити сьогодні?
- Спочатку нам треба прибратися на кухні, а потім будемо робити що захочеш,- посміхнувшись відповіла я на її запитання.
- Добре, я допоможу тобі прибрати.
Десь через годину ми прибрали кухню, і я запитала:
- Ну, що хочеш зробити?
- Я хочу пограти в хованки.
- Гаразд, я рахую а ти ховаєшся. Один,два, три, чотири... десять, я йду шукати. Де ж могла сховатися ця маленька дівчинка?- з посмішкою на обличчі сказала я.
- Може вона за шторою, ні її тут не має. А може вона під сходами, ні тут її також не має. Де ж вона так гарно заховалася?
- Хі-хі.
- Ага, ось ти де,- заглянула я під стіл і почала її лоскотати.
- Ха-ха.. Досить мені лоскотно,- сміючись казала Злата, через деякий час я зупинилася і ми лягли на м'який килим.
- Що тепер будемо робити?- спитала я через деякий час.
- Пішли до саду пограємо в ляльок.
- Ну гаразд, пішли.

Ми прийшли до великого дуба і Злата сказала:
- Цей дуб посадили тато з мамою коли були маленькі.
- Вау, він великий. А ти знаєш скільки йому років?
- Так, йому 18 років.
- Дорослий, ну що де будемо грати в ляльок?
- Ось там, там є покривало.
Ми грали досить довго, коли я подивилася на годинник вже була дванадцята:
- Златко а тобі хіба вже не пора до ліжечка. Усі дітки сплять у день.
- Ой, так мені вже треба спати, а ти заспіваєш мені?
- Звісно, ходімо.
Ми пішли до будинку, зайшли до її кімнати. Злата перевдягнулася і лягла до ліжка, я сіла поруч з нею почала співати. Вона швидко заснула, а я поправила плед і вийшла з кімнати. Я вирішила приготувати щось смачненьке на вечерю, тому що ми з Златою вже пообідали.
***
Через дві години в мене вже була готова вечеря. На годиннику вже було начало третьої години дня, але Максим так і не повернувся я вирішила не телефонувати він мабуть зайнятий. Злата ще спала. Я вирішила піти до себе в кімнату розкласти речі до шафи бо вчора я цього не зробила. Я увімкнула тихо музику на телефоні і почала розкладати речі. Я не знаю скільки минуло часу, але до мене в кімнату зайшла Златка ще в піжамі з сльозами на очах, я швидко вимкнула музику і підбігла до неї:
- Маленька що трапилося? Чому ти плачеш? 
Я стояла та тримала її на руках.
- Він обіцяв що сьогодні ми точно поїдемо в зоопарк. Але він не приїхав, він мене обманув,- крізь сльози сказала Злата. 
Я лише сіла на ліжко та погладила її по волоссю. Я не знала що їй сказати. Я розумію що в нього багато справ на роботі, але він обіцяв донці що сьогодні піде з нею до зоопарку. Вона ж маленька їй не можна пояснити що в татка справи і в нього немає на неї часу. Їй потрібна увагу, а тим більше від батька.

Я сиділа і легенько гладила її по маленькій спинці. Через деякий час вона заспокоїлася і я сказала:
- Ходімо я тебе перевдягну і ми підемо вечеряти, добре?
Вона нічого не відповіла лише кивнула. Я з нею на руках пішла до її кімнати, посадила її на ліжко, підійшла до її шафи дістала звідти лосини та футболку. Зараз я не впізнавала Злату, завжди всміхається а зараз сидить сумна ще трішки і заплаче ще і дивиться в підлогу. Я зітхнула:" Максим вона ж чекає тебе". Я вдягнула малу і ми пішли на кухню, підігрівши вечерю я поклала тарілки на стіл та покликала Злату, весь цей час поки я була на кухні вона стояла і дивилася у вікно сподіваючись що зараз у двір заїде тато і вони поїдуть до зоопарку, але він не заїхав. Вона прийшла й сіла за стіл почала повільно їсти. Я не можу на неї дивитися мені дуже її шкода я готова зараз вбити Максима навіть не дивлячись на те що він її батько.

Коли вона поїла вона знову сіла біля вікна. Я нічого не сказала лише сіла за стіл дивлячись за нею.
***
На годиннику вже дев'ять, Злата досі сидить на вікні і ні разу звідти не злізла навіть не повернулася до мене обличчям, дивиться кудись вдалечінь, але Максим досі не приїхав. Я підійшла до неї:
- Маленька вже пізно пішли я вкладу тебе спати.
Вона легко пішла до мене на руки.
- Хочеш можеш в мене сьогодні залишитися спати?
Вона лише кивнула. З того моменту коли вона зайшла до мене в кімнату в сльозах вона більше нічого не сказала. Ми прийшли в мою кімнату я пішла до її кімнати та взяла її піжаму, перевдягла її. Я сіла на ліжко, а Злата залізла до мене на руки і лягла в моїх обіймах.
- Тобі заспівати?- спитала я.
Вона лише кивнула що не треба, я здивувалася вона кожного вечора слухала мою пісню, але не сьогодні.
Десь через пів години вона заснула, я обережно поклала її на ліжко та вкрила пледом. Я вирішила дочекатися Максима тому вимкнувши світло я вийшла з кімнати.
Я вимкнула світло і сіла на диван почала чекати, на годиннику була вже майже одинадцята я почула як зачинилися вхідні двері. Він нарешті прийшов, мені не було образливо за себе я все розумію, але мені було образливо за Злату. Він ввімкнув світло і я не повертаючись сказала:
- Вона тебе чекала до останнього.
І тільки після цього я повернулася до нього, я просто хочу щоб він відповів дивлячись мені в очі.
- Що?- спитав він. А я здивувалася.
- Злата чекала що ти приїдеш, вона чекала до останнього. А ти не приїхав, ти обіцяв їй що сьогодні ви точно поїдете в зоопарк,- зовсім спокійно сказала я.
- Я.. я не зміг.. На роботі було багато справ.
- Ти не зміг, а вона плакала дуже довго, і майже чотири години сиділа ось там на вікні і сподівалася що ти приїдеш. Але... ти не зміг. Я розумію що в тебе багато справ, але вона цього не розуміє, вона маленька їй не можна пояснити що в любого татка не має на неї часу,- так же спокійним тоном промовила я.
- Це не так! В мене є на неї час!
- Тоді чому ти не зміг приїхати хоча б на годину, щоб сходити в зоопарк цього б було достатньо,-я вже збиралася йти в кімнату, але вирішила ще дещо сказати- знаєш сьогодні вона вперше не захотіла щоб я для неї заспівала пісеньку, і ще за п'ять годин вона не сказала жодного слова вона лише кивала. І зараз я не впевнена чи захоче вона завтра розмовляти з тобою.
- Я не хотів...
- Не треба давати обіцянок які не можеш виконати!- сказавши це я пішла до своєї кімнати, я все казала дуже спокійно я не хотіла з ним сваритися, але мовчати я теж не збиралася. Я зайшла до кімнати, маленька міцно спала, я лягла до неї і обійнявши заснула.