Четверта глава.

Я досі не можу зрозуміти, коли я встигла так закохатися в Максима? Я ж ніколи так ні кому не довіряла, а якщо він не відчуває того ж самого що відчуваю я? Якщо він спілкується зі мною  тільки через те що його донька звикла до мене, і я його зовсім не цікавлю? А якщо він вже когось кохає і це не я?

-Дівчино! Ми приїхали.- сказав водій таксі.
- Так, дякую.
Я вийшла з таксі і в мене перед очима з'явився великий будинок Максима.
Я пішла до дверей, вони швидко відчинилися і переді мною стояв Максим.
- Привіт! Нарешті ти повернулася до міста.- сказавши це він підійшов та обійняв мене, спочатку я стояла і не много поворухнутися від несподіванки. Але потім я відповіла на обійми:
- Так, я також дуже щаслива що нарешті повернулася до рідного міста.
- Ходімо ми тебе вже зачекалися.
- Ми?
- Ну, так ми, Злата та я,а що?
- Та ні нічого.
Ми зайшли до вітальні і до мене відразу помітила Злата.
- Альбіна!- кричала вона та бігла до мене. Я підхопила її на руки і вона обійняла мене.
- Я за тобою дуже скучила.- сказала маленька мені.
- Я теж, дуже-дуже.
- Отже ми сьогодні заспіваємо пісеньку разом?
- Звісно заспіваємо, я ж обіцяла. А обіцянки завжди потрібно виконувати, запам'ятай це.
- Добре. Ходімо тато приготував вечерю.
- Так, прошу всіх за стіл.- сказав Максим. 
І ми усі сіли за стіл.

Ми дуже багато розмовляли. Про все на світі про мої концерти, про те де відбудеться наступний хоча я ще цього не знаю, ми ще не запланували наступний концерт. Ми розмовляли про роботу Максима хоча він не каже повністю ким він працює він намагається уникати цієї відповіді, хоча мене це не дуже та і цікавить. Ми розмовляли про те як справи у Злати в садочку як з'ясувалося то в садочку є хлопчик який їй подобається, але вона це сказала мені на вушко так щоб татко не почув.

І я пообіцяла що нікому не розповім.

Ми ще багато про що розповідали, навіть про приготування їжі. Мені дуже сподобався один салат і я запитала в Максима як він його приготував. Він сказав що готувати цей салат його навчила мати, і він пообіцяв що якось навчить мене готувати цей салат.

Через деякий час я побачила що Златка вже засинає і запитала:
- Златко, ну що йдемо співати пісеньку і спатки?
- Так!
Я взяла її на руки і ми пішли до її кімнати. Ми разом заспівали пісню і вона заснула в мене на руках.

Я обережно поклала її до ліжечка і вийшла з кімнати. У вітальні мене чекав Максим.
Ми ще дуже довго розмовляли, Максим навіть розповів про те чому в Злати немає мати, ну я звісно знаю цю історію, але мені дуже сподобався що саме він розповів мені усе. Коли я подивилася на годинник то побачила що мені вже час:
- Я мабуть вже буду йти, зараз викличу таксі.
- Навіщо таксі? Я можу і сам тебе відвести додому.
Ми підійшли до шафи з одягом,  він допоміг вдягти куртку.
- А як же Злата? Вона хіба не прокинеться коли ти поїдеш?
- Ні, вона якщо засне ввечері то вночі вже не прокидається, мабуть тому мені і пощастило з нею, коли вона була зовсім маленькою то вона ніколи не прокидалася вночі і не починала плакати. Тому я міг добре виспатися.
Ми вже їхали в машині:
- Ти наймав їй няню?
- Ні. Спочатку з цим були дуже великі проблеми тому що в мене було багато роботи але потім якось все владналося.
- А чому тоді не найняв няню, якщо були проблеми?
- Я намагався декілька разів, але Злата дуже боїться жінок після того я мати залишила її, хоча вона взагалі її не пам'ятає. Злата навіть рідної бабусі боїться тому вона майже не приїздить до нас у гості. Вона тільки з тобою так добре розмовляє, радіє коли ти приходиш і навіть може залишитися з тобою наодинці. Недарма кажуть що діти відчувають коли їх люблять.- сказавши це він лагідно посміхнувся мені.
- Так, Злату не можливо не любити, вона дуже гарна дівчинка.
- Я теж так вважаю, але її мати мабуть так не думає якщо навіть  жодного разу не приїхала та не зателефонувала?
Я не знала що відповісти тому просто мовчала. Ми вже під'їхали до мого будинку, і Максим вийшов з машини, він провів мене до під'їзду:
- На добраніч, Альбіно.- сказавши це він поцілував мене в щічку, і пішов до машини.
- На добраніч,- відповіла я, але мабуть він не почув тому що я сказала це майже пошепки. Мені відразу стало соромно і я швидко забігла до будинку. Серце дуже швидко билося а щоки горіли, я посміхнулася та зайшла до квартири.

В мене ніколи такого не бувало, щоб я настільки соромилася поцілунку в щоку. Навіть коли мене вперше поцілував мій колишній хлопець, тоді я не відчувала стільки різних емоцій які я відчуваю зараз.

Може мої страхи були марними? І він щось до мене відчуває? А якщо ні і він спілкується зі мною тільки заради доньки? Я дуже хочу спитати в нього, що він до мене відчуває. Але я не хочу розчаруватися, тому я краще нічого питати не буду. Якщо він щось до мене відчуває то колись скаже це сам тому я краще трішки почекаю.

Любі читачі, якщо вам подобається моя книга будь ласка підтримайте її зірочкою. Якщо є якісь запитання або просто щось цікаво можете питати в коментарях, я з радістю відповім.❤️