Третя глава.

-Максим? Що ти тут робиш?
- Я на весіллі у брата, а ще свідок нареченого.
Я стояла і не могла і слова сказати, тобто і він і я свідки наречених? Жах, мені з ним цілий день знаходитись поряд. Це може закінчитися погано.

Тому що здається він мені трішки подобається. О ні ні  ні! Цього не мало статися я ж обіцяла собі що не закохаюся!

Що ж робити? Може залишити все як є і нарешті бути щасливою? Чи знову відштовхнути від себе чоловіка який мені подобається і знову бути однією? В моїй голові дуже багато запитань і не має жодної відповіді. З думок мене витягнула моя подруга яка прийшла на допомогу:
- О, Максим, привіт. Ви вже познайомилися з Альбіною? Вона свідок з сторони нареченої.
-Справді? Ось це пощастило ми з Альбіною зустрічалися декілька разів до цього.- відповів Максим Ксюші. А я все ще не могла і слова сказати тому моя подруга вирішила мене рятувати, вона взяла мене за руку та потягла до тієї кімнати з якої пів години тому ми вийшли:
- І що це було?- накинулася на мене подруга- я тебе такою розгубленою ніколи не бачила.
- Я.. Я здається.. Закохалася..- нерішуче сказала я.
- Ти що?! Ну, нарешті! Давай кажи, в кого?
- В, Максима знається.
- Нічого собі.
- Але в нього є донька а це значить що є і дружина..
- Та ні в нього немає дружини.
- Що? Як це не має? Чому? А де мати Злати?
- Його дружина зрадила йому і коли Златі було пів року втекла зі своїм коханцем, і більше не з'являлася.
- Як це? Мати покинула свою доньку?
- Так, їй не потрібно була дитина. Вона для неї була лише  зайвим тягарем, тому вона залишила її батькові.
- Жах, я навіть подумати не могла що він ростив дитину один.
- Так, ну що йдемо назад до кімнати? Не бійся я завжди буду поруч, звісно якщо ти не захочеш щоб я пішла.- вона загадково посміхнулася, а я штовхнула її в плече. Ми розсміялися.
- Гаразд, пішли назад. Бо скоро почнеться церемонія.- сказала я, і ми повернулися до гостей.

***
Весілля проходило чудово, всі святкували, раділи. Я багато розмовляла з Максимом ми навіть танцювали разом. Здається я зробила свій вибір навіть не зрозумівши, але не пошкодую чи я про це?

На весіллі було дуже багато народу тут були усі, ті кого я вже знала, ті кого бачила вперше і звичайно Злата також було поруч, вона завжди сиділа з батьком, але іноді сиділа і в нареченого який був для неї рідним дядьком.

Вже кінець весілля, всі почали розходитися, наречені вже поїхали до себе. Як з'ясувалося то цей великий будинок належав Максиму і тому він дозволив брату проводити тут весілля.

Я встигла познайомитися з Златою вона дуже розвинута на свої чотири рочки, ми гарно провели разом час і Максим сказав що я перша людина яку Злата не боїться і з якою вона грає та розмовляє. Мені було дуже приємно це чути.

Зараз же я вже виходжу з будинку, на вулиці мене чекає таксі. Перед тим як піти мене зупинив Максим ми ще трохи по розмовляли і домовилися якось зустрітися в кафе або в іншому місці, ми обмінялися номерами телефонів і розійшлися.

***
З моменту весілля вже пройшло два тижні, і зараз я їду в машині до Харкова. На наступний день після весілля я провела Ксюшу та Руслана у весільну подорож. Всі два тижні в мене було дуже багато репетицій концерту, але я все ж таки зустрілася з Максимом і ми гарно провели час разом. Ми зустрілися тільки один раз тому що в мене не було більше вільного часу, та він не образився,він чудово знав що в мене концерт на носі та і в нього теж була купа справ на роботі.

Ми домовилися що зустрінемося коли я повернуся до Києва після концерту.

А з батьками я досі не розмовляю вони не телефонують а я не хочу телефонувати першою тому що тобі вони скажуть:"Що нарешті зрозуміла що була не права, і хочеш вибачитися?." А цьому не бувати! Я не збираюся вибачитися за те що я хочу бути щасливою.

- Альбіно! Ми поїхали виходь.- сказав мій продюсер, і витягнув мене з думок.
Я тільки зараз зрозуміла що і справді ми вже приїхали в Харків і зупинилися біля якогось готелю. Я вийшла з машини, і тільки зараз побачила що мене вже чекають багато репортерів, і звідки вони дізналися? Мене провели до готелю тому що зараз я ні якого інтерв'ю давати не буду, все потім. Зараз мені треба готуватися до концерту який відбудеться вже сьогодні ввечері.

***
Другий концерт пройшов так само як і перший тільки фанатів було набагато більше. В Харкові я повинна залишатися на тиждень тому що буде ще один концерт і багато різних інтерв'ю.

Після концерту мені зателефонував Максим:
- Привіт, ну як твій другий концерт?
- Привіт,все було як і на першому тільки фанатів було більше.
- Зрозуміла, а ми з Златою телефонуємо тобі щоб привітати з другим концертом.
- О, дякую мені дуже приємно.
- Доречі тобі Злата передавала привіт, вона хотіла це сказати сама але не дочекалася та заснула.
- Нічого страшного вона ж ще маленька, тому може і завтра по розмовляти зі мною.- сказала я та посміхнулася телефону хоча Максим цього і не бачить
- Ну гаразд не буду тебе відволікати в тебе ж тільки закінчився концерт, тому на добраніч, завтра ми з Златою тобі зателефонуємо.
- Добре буду чекати, на добраніч.
Я поклала телефон та почала збиратися до готелю.

***
Цей тиждень був найтяжчим і найдовшим за все моє життя. Багато різних інтерв'ю, багато репетицій. Ще й Ксюшу на телефонувала, ну звісно тепер в неї своє життя вона будує свою сім'ю і подруга вже пішла на третій або навіть на четвертий план. Хоча я зовсім на неї не ображаюся найголовніше для мене щоб вона була щаслива.

Зате Максим зі Златою телефонують декілька разів на день. І я їм дуже за це вдячна вони для мене найкраща підтримка.

Я навіть написала одну пісню для Злати і кожен вечір Максим телефонує по відеозв'язку і ми співаємо зі Златою разом, і після цього Злата лягає спати.

Сьогодні в ввечері ми домовилися що я приїду до них додому і заспіваю з Златою вживу.