Я не Я
Свята проведу вдома
Маю вийти. Стати знову обличчям в обличчя з щоденним життям! Бути з тої сторони. Ще кілька днів. Що відчуваю: страх чи радість? Як приймуть мене на роботі? А я сам? Що змінилося у мені – чи я вже інший, чи по-іншому думаю, і відчуваю? Змінилося багато, багато ще треба змінити. Чи зможу і чи захочу? Чому не можу радіти?
Остання розмова точніше одна з останніх розмов з лікарем.
- Мусите внормувати своє життя особисте, повірити в себе і перестати боятися хвороби, котра минула. У вашому випадку безповоротно. Будьте сильним!
Так глибоко запали мені ці слова. Добре, додають відваги. Мушу спробувати і – спробую. Може доведу ще світові, що я чогось вартий, може доведу це собі і, що найголовніше, сам повірю, що так є. Якби хтось подав мені руку, якби хтось був зі мною, може все було б набагато легше. Спробую вивчитися. Здобути вищу кваліфікацію. Так сильно хочу щось після себе залишити. Хочу, коли помру – щоб після мене залишився слід.
Доторкаюся долонею до сталевих ґрат. Світ з тієї сторони ще більше наблизився. Що чекає на мене?...
Йду довгим, вузьким коридором. Стрілки на годиннику знову наповнилися сенсом. Відміряє час. Останні дні перебування тут. Світлиця, вбиральня. Все в останнє. Прожив тут кілька місяців, стільки днів залишилися тут за ґратами. Яким буде завтра?
#3716 в Сучасна проза
#2180 в Детектив/Трилер
#754 в Трилер
Відредаговано: 13.12.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
