Я не Я
За ґратами сніг
Білий, пухнастий, виблискуючий у ранковому світлі. Там, з іншої сторони ґрат — зима. Розлогі парки у цю пору року тихі і спокійні. Весною. Літом і осінню шумно там і радісно. Часто, притискаючи чоло до ґрат, цілими годинами спостерігали за людьми на “волі”.
Скоро свята. Пам'ятаю ті радісні, чудові, з самого дитинства і ті сумні, самотні... Тепер пізнаю ще інші. Свята тут, серед чужих людей, далеко від дому. Сум. Що таке сум? Хвилини роздумів... це все.
Автомобілі... ліхтарі... холодні пориви вітру на скронях. Все крутиться — є і нема. Поля. Маки... червоні... дощ. Звідки тут годинник? Великий, відраховує секунди... Яке важке відро... Як мені жарко... Чиєсь обличчя... Соломія?... Ні, не вона... обличчя без рис... смерті? Як виглядає смерть? Скрегіт металу... Ні, є тихо... оркестр... Дім, якого нема... пастка, з якої нема виходу. Йду коридором... повзу. Чому смієшся?... Ти... Руки, скільки рук. Щось мене хапає, душить.
Пробудився з того жаху, мокрий від поту.
#3712 в Сучасна проза
#2195 в Детектив/Трилер
#771 в Трилер
Відредаговано: 13.12.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
