Потім були дні

   Зоряна була заміжньою, але не жила з чоловіком. Всюди ходили разом. Вчився знову сміятися, довіряти. Надходили Різдвяні свята, мали провести їх разом. Пам'ятаю, як сильно радів. Пам'ятаю все, відправу у найближчій церкві, передзвін дзвонів. Мить, коли несмілим рухом всунув їй на палець обручку. Широку, золоту обручку, гравірувану квітами — запам'ятав найбільше і найсильніше пережив. Був тепер її чоловіком, неофіційним, але чоловіком. Носила мою обручку дану у день Різдва. Були разом.

  Зоряна швидко увійшла у наш дім. Легко налагоджувала контакти з людьми, була такою безпосередньою. Всі були нею зачаровані. Планували спільне життя. Мамі не заважало (о диво!) те, що була заміжньою і мала дітей. Це було обговорено раз і назавжди — розлучення і шлюб. Аж до того дня, коли дізнався про її зустрічі.

   Я дізнався, що Зоряна і досі зустрічається після роботи зі своїм чоловіком. Ніби кохала мене, була зі мною, а тут нагло як сокира в лоб — таємні зустрічі з чоловіком... її чоловіком... чоловіком! Став знервованим, злим. Невірив у пояснення і запевнення. Летів у низ. Вже не був сам і знову — сам один на світі. Так важко зрозуміти, правда?

   Мама від мого імені порвала із Зоряною. Може і добре вийшло, може сам не зробив би того ніколи і тягнув би у безкінечність те, що вже перестало існувати. Так тоді думав. Потім дізнався, що пішла від чоловіка вагітною і забрала двох старших дітей. Думаю про неї, але тоді побачив якесь дивне попереджувальне світло, знак заборони, червону лінію.