Яким я є?

   Питаєте, лікарю, яким я є. Питаєте про моє перше кохання і всі наступні симпатії. Але ви помиляєтеся, лікарю, кохав лише раз. І та перша так мене скривдила, що пізніше вже ніхто не міг мене зранити.

   Моє перше кохання зародилося із першої дружби. Був у селі, як завжди, аби заробити трохи грошей. Там познайомився із нею. Була молодшою, принаймні тоді різниця у п'ять років здавалася мені великою. Звернув на неї увагу, хоча трактував ще як подругу, супутницю при запіканні картоплі. Минали роки. Коли зустрілися вдруге, їй було сімнадцять років. Почали переписуватися. Вона поступила у технікум, я готувався до екзаменів. Тоді, ще не був впевнений у своїх почуттях, однак на звук її імені, на вигляд білого конверта з її характерною манерою писання відчував, що моє серце у горлі, і був готовий обійняти весь світ. Її поцілунки, її несмілі дотики змінили моє життя. Було важко, але почував себе тоді таким сильним. Відчував, що все витримаю. Вірив їй беззастережно. Кохав її зі всієї сили. Почалися спільні поїздки, спільно проведені свята. Був тоді вже студентом у медичному училищі. Познайомився з її мамою. Дуже переживала за Соломію. Мала її одну, бо старший син несподівано помер. Соломія поїхала на першу практику. Переписувалися. Через деякий час поїхала на другу практику, не подала адреси. Продовжував писати на стару адресу. Не відповідала. Врешті прийшов лист. “Не писав, коли цього найбільше потребувала. Поза тим познайомилася з хлопцем, котрий весь час про мене турбується. Ти занадто делікатний, надто розпещений, аби бути моїм чоловіком. Я однозначно не змінюся”. Забула лише додати, що я лише медбрат, а вона хотіла мінімум лікаря! Сам не знаю, як це пережив. Був близький краю. За будь-яку ціну хотів забути. Втікав до людей... почав розгульний спосіб життя.