Чому так важко стерти з пам'яті минуле? Чи сьогодні я іншй?
Прийом у психолога. Просте завдання, а так важко його виконати. Ряд простих фігур геометричних, котрі після короткого огляду треба перенести на папір. Можна втратити голову. Дивлюся на рисунок і стараюся запам'ятати порядок. Квадрат, коло, трикутник, потім лінія . Забирають рисунок і... повна пустка у мозку. Що було перше, що потім? Малюю, звісно, малюю, але чи добре?
Ламаюся при перших труднощах. Дивлюся на рисунок і знаю, що коли лише зникне мені з-перед очей, жодна сила не змусить мене, аби його відтворив. Охоплює мене паніка, тремтіння в руках, у голові лише одна, одна думка: не зможу, нічого не зможу. Психолог перериває заняття і відводить мене на відділення. Падаю на ліжко, закриваючи обличчя. Страх минув. Тільки що означає та дивна легкість, той спокій? Відчуваю у горлі якийсь біль. Відчуваю укол. Для чого? Адже не втечу, нема куди? Боюся.