Я не вмію мовчати

Слоїться небо

Слоїться небо, мов Наполеон
із заварного крему — хмарочками.
На блюді неба, сизо-голубім,
розписаного ніжно літаками.

І лине грім по ньому раз у раз,
лякливих голубів здіймає зграї.
Хотіла б я полинути між хмар
й здійнятись вгору — аж до самого раю.

Блистить яскравий сонця кругляшок —
золоте око підморгне з-за краю.
Він мій супутник вірний, і його
маршрути я уже чудово знаю.

Сховався вітер знов поміж дерев
і буйну голову поклав поміж покоси.
Він розгулявся й з втоми ледь не вмер,
але уже його пора — яскрава осінь.

Любава Волошин

Подобається

#2937 в Різне
#662 в Поезія

У тексті є: у тексті є любов і біль, у тексті є дитяча література, у тексті є емоційно забарвлені слова

Відредаговано: 20.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись