Я не вмію мовчати

Він називав мене світанком

Він називав мене світанком,
Що у морозний тихий день.
Приходить так неждано зранку,
Як сотня морозних пісень.
Він бачив у мені сніжинку,
Що танула в його руках.
Яка приходила в обійми,
Ховаючи свій біль і страх.
Йому я щастя дарувала,
Мовчливі ночі й тихі дні.
І його серце зігрівала,

хоч було холодно мені.
Тримала руки, мов крижинки,
Й здувала з його серця пил.
Однак він ту що звав світанком,

нажаль так і не полюбив.

Любава Волошин

Подобається

#2603 в Різне
#583 в Поезія

У тексті є: у тексті є любов і біль, у тексті є дитяча література, у тексті є емоційно забарвлені слова

Відредаговано: 20.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись