Я не вмію мовчати

ГоРи

Я народилась на вільних просторах
Де вітру рвучкі струмені несуться.
Де пісня щастя лине ген по горах,
Де вівці мов хмарки землі пасуться.

Карпат одвічний дух,нестримна сила,
Дає мені наснаги розвиватись.
Моя земля по-справжньому красива
І нереально в це не закохатись.

Одлунням гір несуться дзвінкі води,
Шумлять потоки,шепчуть потічки.
Життя дарує ніжна прохолода,
Що в’ється поміж гір немов стрічки.

Трембіти звуки рознесуться лунко,
Обдавши душу щемливо теплом.
Поміж смерек,що вистроїлись струнко
На варті спокою одвічного гуртом.

І серенади від птахів співочих,
Що крають душу,сльози наверта.
Тендітна врода гір,немов дівоча,
Але далеко не така проста.

Серед лісів сховалось моє серце,
І серед гір сховалася душа,
Завжди до тих країв вся суть несеться,
Настільки гожа в тих містах краса.

Подобається

#599 в Різне
#78 в Поезія

Відредаговано: 08.09.2024