Я не вмію мовчати
Тато мене не любить
Тато мене любить, знаю я це із малку.
Голосно свариться тато,часто вночі і зранку.
Поруч його не буде в школі на мому святі.
Він знов кудись подівся,але я навіть рада.
Тато прийде й розбудить,гримне вхідними дверима.
Тато мене не любить, в чому я мамо винна?
Я закінчила школу, скоро поїду вчитись,
Тата немає поруч, нікому похвалитись.
Тато знов відмахнеться на всі мої прохання,
Диму пустивши хмару махне мені на прощання.
Як може не цікавить власна тебе дитина?
Тато цього не бачить,байдуже на родину.
Треба закрити очі, іноді потерпіти.
Тато працює важко,щоб нам було як жити.
Але з роками в душу вже сплелась павутина,
Тато мене не любить,в цьому мабуть я винна…
Я уже вийшла заміж,маю й сама дитину.
А зрозуміть не можу,досі я цю людину.
Як же так можна жити не маючи провини.
Зараз усе по полках,моє дитинство на смарку,
Коли є в тата вибір,він оберає чарку.
Відредаговано: 08.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
