Глава 48. Шантаж – справа серйозна.

Що це? Може, землетрус? Бігти? Куди? Ми під землею!

Через кілька хвилин до моєї кімнати увірвався Чарлі і збуджено закричав:

- Що це було?! Все затряслося, двері засвітилися!

Раптом побачив в моїх руках ключ:

- Ти спробувала грати ту мелодію?

- Угу, - кивнула я.

- Справді?! Значить, все вийде! Вчителі не потрібні. Але ефект який, сила яка! На ранок призначаємо відкриття порталу, спроба 2. Тільки ти завтра не поспішай, обережніше. Раз тихенько зіграй перед дверима і чекай. Як би Кулички не постраждали...

                                                  * * *

На наступний день у мене з'явилося гостре відчуття дежа-вю. Ми, троє, знову стояли перед дверима, що вели до... А хто його знає, куди? Чорти і то не знають.

Все повторювалося. Марукка так само стискала в руках ручку чорної валізки. Кощій ледь торкався мене плечем. Урочисті промови прозвучали, останні слова прощання теж. Народ стояв на віддалі півколом, попиваючи з пляшок кока-колу, що саме зараз стала популярною у Нижніх Куличках.

Я навіть не думала, що знову всі зберуться. На біс. Люблять чорти свята, люблять, був би привід. Якщо в справах торговельних вони нагадують мені євреїв, то по любові до всенародних гулянок - слов'ян. Якщо свята немає - його можна і вигадати. Не хочеться завдавати шкоди цьому доброзичливому народу. Буду гранично обережна.

У натовпі я побачила навіть стару Наїну, чортівка прив'язала до рогів кокетливі червоні бантики і, з посмішкою, помахала мені рукою.

- Ви тільки тримайтеся разом, інакше може розкидати по різних світах, - давав останні настанови Чарлі, обіймаючи нас.

Нарешті і він, і Урсула, витираючи крадькома випадкову сльозинку, відійшли від нас на безпечну відстань. Чарлі махнув рукою:

- Починайте!

Я обвела натовп поглядом і піднесла до рота ключ-ріг.

- Стій! - в повній тиші голос Марушки пролунав неприродно голосно і зловісно.

Я зупинилася, здивовано подивившись на неї:

- Чого тобі?

- Я довго мовчала, - гордо задерла голову Марукка, - дуже довго. Ви сміялися наді мною, над моєю любов'ю, над моїми магічними здібностями. Даремно. Дечому я все ж таки навчилася.

- Ти здуріла, Марукко? - штовхнув її під бік Кощій. - Зараз не час для мітингів. Потім поговоримо.

 - Потім буде пізно. У моїх руках, - королева повільно підняла вгору чорну валізку, - справжнісінька бомба. Вона вибухне через 5 хвилин і знищить під три чорти всі ці Нижні Кулички, та, мабуть, і Спляче місто теж.

- До чого ці жарти, Марукко? - запитала я.

- Це не жарт і ти повинна це розуміти, - магічка піднесла до мого вуха чемоданчик, і я почула виразне цокання. - Або Кощій зараз же, при всіх, присягне взяти мене за дружину, або ви всі загинете!

- І ти теж, - похмуро подивився на неї Безсмертний.

- Нехай. Ти - кохання всього мого життя і краще померти разом з тобою, ніж жити без тебе! - з пафосом вигукнула Марукка.

- Це безглуздо, - втрутилася я. - Бомба розірве нас на дрібні шматочки, навіть безсмертя Кощія, швидше за все, не зможе його воскресити! Якщо ти любиш його, то не можеш бажати йому смерті!

- Мені вже байдуже! - відрізала вона. - Краще померти з коханим один раз, ніж помирати кожен день, бачачи, як тобою нехтують!

- Ти блефуєш! У цьому світі немає бомб з годинниковими механізмами, - спробувала я забрати у королеви чемоданчик.

- Вона створена магією, і зупинити її зможе тільки одне магічне слово, яке знаю тільки я! Час минає.

- Вона блефує!

- В таємних бібліотеках чортів у Верхніх Куличках були описані способи виготовлення такого, - кивнув на бомбу Чарлі. - Може, блефує, а може, й ні. П'ятдесят на п'ятдесят.

- П'ятдесят на п'ятдесят... - повторила я.

Збрехала Наїна, що все закінчиться добре.

- Час минає, Кощій, - повернулася Марукка до Безсмертного. - Вирішуй.

На її скронях я побачила крапельки поту і рука, що стискала ручку валізки, тремтіла. Ні, не блефує.

- Вона каже правду! - крикнула я.

- Я згоден! - видихнув Кощій. - Знай, Нетті, що люблю я тільки тебе! І роблю це тільки заради тебе і невинних розумних істот, яким загрожує загибель!

Він кохає мене! Невже це правда?! Чому ж він ніколи не говорив цього раніше?! Чому я знаходжу його любов тільки зараз, коли втрачаю його назавжди?! А, може, можна обдурити Марукку? Зараз пообіцяти, а потім не виконати?

- Клянись! Швидше! Усіма стихіями клянись! - закричала королева, піднімаючи чемоданчик.

- Клянуся всіма стихіями, Землею, Водою, Вогнем і Повітрям, що Марукка стане дружиною Кощія!

Магічка шумно зітхнула, швидко нахилилася до бомби, прошепотіла щось незрозуміле, відкинула її в сторону і знепритомніла.