Глава 47. Стара чортівка. Частина 2.

Стара чортівка жила в одному з найдавніших районів міста. В її будинку-печері було похмуро. Сама Наїна нагадувала звичайну відьму, тільки з рогами. На відміну від молодих чортівок, у яких миленькі ріжки видавалися не більше, ніж на 1-2 сантиметри, або від зрілих, з чотирма сантиметрами «краси», у неї були справжні міцні роги, як у однорічної кози. А так, в іншому, дуже мила старушенція.

- Здрастуйте, бабуся!

- Здрастуйте-здрастуйте. Та тільки я відвідувачів більше не приймаю.

- Вельмишановна Наїно, - взяв її під руку Чарлі. - Тут справа не ординарна. Як бачите, у нас в гостях люди, це саме по собі вже багато про що говорить. І їм потрібна зараз саме ваша допомога.

І він виклав чортівці суть нашої проблеми.

- Майбутнє багатоваріантно, - вислухавши старого чорта, повернулася Наїна до нас. - І воно залежить від кожного вашого кроку в дні сьогоднішньому. Чи має право провісник, побачивши лише один варіант розвитку подій, нав'язувати його відвідувачеві? Раніше я давала передбачення, але тепер, після лекцій пана Сиропупова, знаю, що передбачення геть перекривають всі інші шляхи можливого перебігу подій. Бо все відбувається спочатку в голові людини, в його думках, і тільки потім матеріалізується в дійсності. Ясновидці відбирають свободу вибору. А вам це потрібно?

- Бабусенько Наїно! Ми зовсім не просимо вас розповідати нам про майбутнє. Ви тільки подивіться самі, як ми будемо відкривати портал, і поясніть, що робити з ключем, - почала я.

- Ага, - засміялася чортівка, - як побачу що-небудь пікантне, то і сама не зможу втриматися, щоб не розповісти!

- Ну будь ласочка! Ми не хочемо застрягти тут надовго! Додому хочеться дуже...

- Ви думаєте, що відкриття порталу всі ваші проблеми і вирішить?

- Всі – може, й ні... Але ми так хочемо повернутися додому. Тут ми вже, здається, все, що можна, зробили, що не можна - теж зробили. В гостях засиділися. Нам додому час.

- Гаразд, - махнула рукою Наїна. - Спробую. Але не чекайте дива. Може бути, я не зможу сьогодні нічого побачити. А може, у вашому майбутньому і немає такого моменту, коли ви відкриваєте двері? - хитро примружилася вона.

- А, може бути, ви подивитеся? - примружилася я у відповідь.

- Платити чим будете?

Ой.

- Вельмишановна Наїно, - втрутився Чарлі. - Це почесні гості Куличок, вони позбавили місто від тиранії кіли, якщо ви цього досі не знаєте. Але, якщо, ви наполягаєте, вам оплатять із міської скарбниці.

- Ось так воно краще, - хитро посміхнулася чортівка. - По повній таксі!

- Гаразд.

- Що ж, тоді почнемо. Я постараюсь подивитися різні варіанти вашого майбутнього. Стійте біля дверей, з місця не сходьте, поки не покличу. І мовчіть!

Наїна почала чаклувати над травами, кружляти, запалювати ароматичні масла в мисках, коротше, повний набір спецефектів з метою наведення туману на незміцнілі психологічно особистості. Потім розвела вогонь під казаном і стала кидати в воду різні інгредієнти, наприклад, жаб'ячу лапку (напевно, пластмасову), крильце кажана, очне яблуко... (в загальному, все те, що можна купити в магазині, у відділі приколів). Я позіхнула. А чи не можна без цих всіх прелюдій? Щось я вже не вірю, що стара не звичайна шахрайка.

Коли з поверхні води потягнувся білий пар, стара чортівка звеліла підійти і мокнути в відвар ліві долоні. Вода була гаряча, але терпима.

- Усе! Ідіть на місце.  Та не підглядайте! - і Наїна схилилася над казаном.

Кілька хвилин стояла повна тиша. Я так довго чекати не вмію. І навіть стояти стільки на одному місці не можу. Я вже почала злегка крутитися, немов учениця, яка ніяк не дочекається дзвінка з уроку, і навіть відкрила рот, щоб що-небудь уїдливе брякнути.

І тут Наїна підняла голову. Вона подивилася прямо на нас і строго сказала:

- Навіть не думайте залишатися тут. Ви всі загинете!

- Що?! Та ми і не збиралися, - відповів Кощій.

- А як їм відкрити двері, ви побачили це, вельмишановна Наїно? - запитав, поправляючи окуляри, Чарлі. - Є якийсь спосіб?

- Зараз, пошукаю інші варіанти майбутнього, - стара знову схилилася над казаном, потім наставила вухо і приклала пальця до губ, немов щось беззвучно шепотіла.

Ми знову перезирнулися. Невже виходу немає?

Ясновидиця нахилилася ближче до казана. Потім охнула і підняла голову, хитнувши рогами.

- Та ну?! - здивованими очима подивилася на Кощія. - Дивно-дивно! І навіть так? М-м-м... Хи-хи!

Мені аж противно стало, як в дитинстві, коли батьки щось таке по телевізору дивляться, а мені не показують. Я, природньо, захотіла підійти, заглянути краєчком ока, але Чарлі втримав мене за руку.

- Угу, угу, - кивала сама собі чортівка, дивлячись «кіно» чи просто придурюючись. - О!

Знущається.

Наїна підняла очі на Марукку і похитала головою:

- Так ось ти яка. Ну що ж... А якщо ось так?.. Теж? А здавалася...

Я ж тепер спати не буду! Що вона там побачила?