Глава 41. Кінець світу скасовую! Частина 3..

Від Південних гір залишилося менше третини висоти. Вони танули на очах. Тому перелетіти їх на килимовій доріжці було зовсім не важко.

Нашим наступним пунктом було стійбище драконів. Здалеку ми побачили, що у них неспокійно. Драконихи моталися туди-сюди, але, побачивши нас, розліталися в сторони і давали нам дорогу. Нарешті я побачила Матильду, що летіла назустріч. Вона зупинилася і сіла на землю. Ми здійснили посадку прямо перед нею.

- Нетті! Що відбувається?! - вигукнула вона, навіть забувши привітатися: - Гори зникають! Це вже кінець світу?!

Я обняла схилену до мене чорну голову:

- Все добре, мила моя подруго! Кінець світу відміняється!

- Це точно? - скосила Матильда величезне кругле око і затрубила відбій так голосно, що ми з Кощієм закрили вуха руками: - Кінець світу відміняється!!!

Драконихи стали сідати навколо нас, але не дуже близько, тактовно дозволяючи нам поговорити.

- А що ж тоді відбувається з Південними горами? - запитала Матильда.

- Магія альвів зникає, а кряж разом з нею.

- А-а-а, - розуміюче кивнула дракониха, - тоді добре. А то ми тут перелякалися зовсім. Правда, чудове місце було для гніздування, тихе, безпечне. Тепер доведеться інше шукати, драконят переносити. Добре, хоч вже не яйця. Але, нічого, могло бути гірше, набагато гірше.

- Як мала? - запитала я.

- Бешкетує, - махнула крилом моя подруга. - Отже, у вас все вийшло? Ходімо. Я вам приготую своє фірмове смажене м’ясо, а ви мені все-все-все розповісте.

Чесне слово, м'ясо-гриль від Матильди, рум'яне зверху і соковите всередині, набагато смачніше делікатесів, якими мене пригощали в кращих палацах Серпулії. Може, в мені є драконяча кров?

Розповівши про свої пригоди і погравши з маленькою Гертрудою, ми продовжили шлях.

Цікаво, там хоч війна не почалася? Адже тут, виявляється, про  вже немає загрози кінця світу ще не знають. Чи змогла Марукка утримувати увагу народу казками? Якось раніше я про це не подумала.

Підлітаючи до міста, ми звернули увагу на зміни в розташуванні армій. З одного боку, у вигині річки, залишилося зовсім небагато військ, пролітаючи, я впізнала темних і світлих ельфів, з якими зустрічалася під час нашої подорожі, вони шумно вітали нас. Більша частина загонів, що раз в десять перевищує першу, скупчилася з іншого боку. Що б це означало?

Марукка на своїй літаючій платформі проголошувала промову, а зовсім не розповідала історії Шахерезади, я почула останні слова, сказані нею до того, як вона помітила нас: «... і повинні стати на мій бік!»

Королева повернулася і замовкла, помітивши гостей.

Ми зупинилися, зависнувши на літаючій доріжці прямо перед нею.

- Здрастуй, Марукко!

- Рада вас бачити живими і неушкодженими. Чим можете порадувати?

- Кінця світу не буде, - сказав Кощій.

Обличчя магічки просвітліло, мабуть, можливість близької загибелі не дуже добре впливала на її самопочуття.

- Ключ ми відшукали, - додала я. - А ти знайшла прохід?

- Так, - відповіла королева, простягаючи руку. - Давайте ключ.

- Навіщо? - запитав Безсмертний. - Адже ми підемо всі разом.

- Ми підемо відразу ж після весілля.

Знову вона за своє! Та у неї нав'язлива ідея! Лікуватися треба!

- Весілля не буде, - спокійно сказав Кощій.

- Чому? - магічка ображено закліпала.

- Я обіцяв на тобі одружитися, якщо ти зупиниш кінець світу, але його зупинили ми.

- Так пообіцяй зараз.

- Марукко, - розсердився Безсмертний, - кінчай ці безглузді розмови. Єдине, що пов'язує нас з тобою - це бажання вибратися з цього світу. А потім кожен піде своєю дорогою.

- Хіба я не вродлива? - королева прийняла найспокусливішу, яку тільки могла, позу. - Скажи чесно. Адже я вже не та дівчинка-простачка, яку ти колись викрав з батьківського гнізда!

- Вродлива, - погодився Кощій. - Навіть занадто. Але це не є вирішальним фактором.

- Тоді я сама знайду цей вирішальний фактор! Ти змушуєш мене йти на крайні міри!

- Ти з дитинства була така нервова, - знизав плечима Безсмертний. - Та заспокойся, ти, Марукко. Ось виберемося з цієї глибинки і знайдемо тобі будь-якого нареченого, хоч принца.

- Хоч нафтового магната, якщо забажаєш, - вставила я, в моєму понятті це набагато крутіше принца.

- Не треба мені нікого! - розлютилася королева. - Я хочу тільки тебе, Кощію!

Безсмертний задумався.

- Хотіти не шкідливо, шкідливо не хотіти! - не втрималася я.

- Так це все через неї?! - скипіла магічка, руки її затремтіли, вони вчепилася в поручні так, що кісточки пальців побіліли, а я відчула себе якось незатишно, стоячи на вузькій доріжці над містом. - Ти сам казав, що вона не твоя наречена!

- Так заспокойся ти,  не наречена я!