Глава 33. Передбачення альвів. Частина 1.

Коли я підбігла до драконихи, вона, дивилячись на мене виряченими червоними очима, вигукнула «Божевільне дівчисько!» і вирвала у мене з рук лусочку.

- Що з тобою, Матильдо?

      Дракониха повільно піднялася і похитала головою.

- Що зі мною? Та просто мене найкраща подруга трохи в могилу не загнала.

- Хто? Так я її!..

- Ти.

- Я?!!!

- А хто мене лоскотав без перерви, я ж ні летіти, ні дихати не могла!

Я часто закліпала:

- Тобі що, від цього лоскотно було?

- А то як? Ти не знаєш законів симпатичного зв'язку? Частина і ціле пов'язані. Тому ми ретельно стежимо, щоб ніде не втратити луску. І даруємо її, як засіб виклику тільки самим близьким, надійним істотам. Взагалі-то я навіть таких випадків не пам'ятаю, хіба тільки в казках хтось так ризикував здоров’ям. І тобі більше не дам. Я другого разу не витримаю.

- Так я ж не знала...  Ну прости мене, - обхопила я дракониху за шию, яка до цих пір ще посіпувалася.

- Ти не зна-ала. Ех, ти. Щоб тобі...

Матильда задумалася, мабуть, не могла вибрати, що б мені таке побажати.

- Щоб тобі самій літати навчитися! Ось, - вона нарешті посміхнулася. - Ну, давай, розповідай.

- Я тебе зараз познайомлю з деким спочатку.

Я обернулася і помахала рукою. Кощій і Марукка стояли на безпечній відстані.

- Йдіть сюди!

- А вона не буде вогнем плюватися? - крикнула магічка.

Вони, що, драконів бояться?

- Не буду, - пообіцяла Матильда. - Якщо за хвіст не будете смикати.

Подорожній з королевою підійшли трохи ближче.

- Це Кощій Безсмертний, пам'ятаєш, я розповідала?

Дракониха кивнула головою.

- А це - місцева королева Марукка, - продовжила я.

Кощій схилився в поклоні, а магічка трохи присіла, не зводячи з гості очей.

- А це моя близька подруга Матильда, - представила я дракониху.

Вона граціозно вклонилася.

- Рада знайомству. А тепер розповідай, - підхопила вона з землі пару кармінних яблук і приготувалася слухати.

                                            * * *

- Ні, що знаходиться за південними горами - я не знаю, - промовила Матильда, вислухавши мою розповідь і роздивившись мапу. - У цей бік хребет нижчий і ми можемо перелітати, а в той - занадто високо. Ми, дракони, не можемо так високо підніматися.

- А хто може? - запитала Марукка.

- Та ніхто.

- А літаючий килим? - запитально схилила голову королева.

- Гравілет може летіти лише над більш-менш рівною поверхнею. Високо вгору він не тягне.

- Ясно.

- А птаха Рух? - поцікавився Кощій.

Матильда заперечливо похитала головою.

А я не втрималася, щоб не сказати ущипливо:

- З птахою Рух ти, зрозуміло, на короткій нозі. Можеш попросити, щоб вона ще разок підфутболила тебе, авось пенальті вдасться, і перелетиш через верхівк. Але як високо падати!

- Та ну тебе, - махнув рукою Безсмертний, - смієшся. Тут прораховую варіанти ..

- А варіантів у вас немає, - позіхнула дракониха.

- Не роби вигляд, що тебе це не стосується, подруго! Кінець світу - він для всіх кінець світу.

- А у мене дитя мале, - відразу ж засмутилася Матильда. - Ой, вона така прикольна! Я її Гертрудою назвала. Гарноо, правда? Ходить вже, перевалюється з боку на бік. Ось будеш в гостях...

- Буду, буду, але це - потім.

- Чому, потім? - здивувалася Матильда. - Ось по дорозі туди і залетиш.

- Куди, туди?

- До Південних гір я вас доставлю, відвідаємо малу Гертруду, потім підніму вище, наскільки зможу. А там вже не так багато залишиться, можна і самим буде до верхівки дістатися. Це боки - стрімкі, а верх вже дещо зруйнований  і ви зможете його подолати.

- Добре, Матильдочко. А спускатися як?

Дракониха знизала плечима:

- Ось тут вже я допомогти не можу, вибачте. А знаєте, як моя Гертруда смішно мукає? Розмовляти ще не навчилася, все «му» та «му»...

За відсутністю інших варіантів, вирішили погодитися з Матильдою. Спробувати необхідно, візьмемо з собою мотузки, кирки, може, з того боку спуск не такий крутий. А якщо нічого не вийде, то просто повернемося назад, і дракониха забере нас. Але про такий варіант краще і не думати.

Марукка сказала, що сама подбає про матеріальний бік подорожі, і пішла віддавати накази. А ми продовжили розмову з моєю величезною приятелькою.