Глава 12. Турнір.

За кого вони мене приймають? Я що, лицар без страху і докору, брати участь в турнірах?

- Беруть участь кращі ельфійські льерди. Звичайно, ви  належите до людського роду, але закон не перешкоджає і вам спробувати свої сили, - пояснив банкір.

Вони тут що, з глузду все з’їхали?

- Переможниця отримає спеціальні призи, - вказав Зір Ноуле рукою на стіну.

І як я раніше не помітила? У скляному кубі стояв надзвичайно гарний браслет, сантиметрів десять шириною, весь в великих рубінах і алмазах (я не так знаюся на дорогоцінних камінчиках, щоб здалеку визначати їх справжність, але і так зрозуміло, що головний приз на ельфійському турнірі - не біжутерія!)

Я закохалася в цей шедевр ювелірного мистецтва з першого погляду.

Напевно, погоджуся.

- А що потрібно робити в цьому вашому турнірі? - запитала я, не відриваючи від коштовності очей.

- Кілька доступних будь-якій дівчині завдань. Потрібно  лише показати свою оригінальність, винятковість.

Ясно, виділитися з маси. Ну, виділитися я при будь-якому розкладі зумію. Я запитально глянула на Кощія, він ствердно кивнув головою. Розумний тепер. Я ж думала, це йому доведеться пітніти на турнірі. Ні, знову сама віддувайся. Що у мене там по гороскопу? А, хай, врешті-решт, що я втрачаю? Ні, так ні, плакати не буду. Але виграти так хо-очется!

Я сама не помітила, як поставила підпис на договорі про участь у турнірі «Я - найкраща!»

Договір у мене відразу вилучили, а замість нього вручили листочок з переліком конкурсів.

- Ми будемо дуже раді, прекрасна льерда Нетті, побачити вас серед учасниць, - зрадів молодий ельф.

- А судді хто? - машинально запитала я.

- Ми, - знову мало не хором відповіли мери.

Відмінно, судді, здається, до мене добре ставляться. Може, й вийде що!

- В такому разі вам слід зайнятися підготовкою до конкурсів, дорога льерда, - піднявся з місця старий ельф, показуючи, що аудієнція закінчена.- Турнір почнеться після обіду на площі перед Ельфієвою вежею.

- Будемо вас чекати, - посміхнувся Зір Ноуле.

Ми мило розкланялися та й пішли. Внизу нас чекала карета, надана нам на весь час до кінця турніру, як пояснив візник.

- Фух, втомилася, - сіла я на сидіння.

- Від чого? Від сніданку? - здивувався Кощій.

- О, нарешті заговорив!

- Охоронцям покладається мовчати. Цікаво, навіщо ти представила все в такому світлі?

- Фантазія розігралася, - відмахнулася я, - треба було якось пояснити ім'я, яке ти сам мені приклеїв.

- Знову я винен. Жіноча логіка... - знизав плечима Кощій. - Гаразд, читай, у що ти тепер встряла?

- Я? Ти сам мені кивав щосили.

- А я прикинув, скільки ми зможемо отримати за цю дрібничку. Треба буде пошукати ювелірну майстерню, а то в ломбарді багато не дадуть. Ти ж виграєш, я впевнений.

Я задихнулася від обурення., Отже,я повинна не їсти, не спати, завойовувати собі приз, а ти вже грошики за нього підраховуєш! Мовчки проковтнула образу. Я зараз нічого не скажу. Псувати нерви за шкуру невбитого ведмедя? Але фіг побачиш ти браслет, якщо я його отримаю.

Він мій! Тільки мій! Але я тобі це пригадаю!

Я розгорнула листочок. Всього чотири конкурси. Танцювальний. О, з цим проблем не буде. Танцюю я так, що в будь-якому з світів (і навіть в нашому, людському) вийшла б перед будь-якою аудиторією без найменшого коливання.

Пісенний. Упс. Прокол. Я не співаю. Вірніше, співаю, але тільки для власного задоволення, для чийогось невдоволення, у ванній або в п'яній веселій компанії. Але не на конкурсі!

Третій - кулінарний. Ще веселіше. Я цієї справи не люблю і процес харчування намагаюся спростити до неможливості, найкраще, до кафе, готових продуктів, які не потребують приготування, або до походу у гості до близьких подруг, зациклених на кухні, і родичів, які люблять (а, може, і не дуже) готувати і пригощати. В крайньому випадку, звичайно, можу і сама що-небудь зробити нашвидкуруч. Наприклад, залити окропом «Мівіну» або розбити яйця для яєчні. Але що я запропоную журі, якщо найпростіші страви тут такі, що пальчики оближеш? А з тим, що мене сьогодні в мерії пригощали на сніданок, пальчики можна було взагалі проковтнути.

Не думати про сумне! Що там далі?

Останній конкурс: парадний вихід в бальному платті.

Приїхали.

У моєму гардеробі два брючних ельфійських костюма: білий і чорний. Танцювати буде класно в чорному. Співати, припустимо, можна в білому. Хавчик подати - в будь-якому. Ну і що з вищеназваного може зійти за бальне плаття?

Моя віра в перемогу спустилася з вершини Ельфієвой вежі до її підніжжя.

Я поділилася своїми проблемами з Кощієм. Як і слід було очікувати, він мене не зрозумів. Чоловіки взагалі не чують фраз типу «я цього не вмію» або «нічого одягнути».

А, власне, чого я переживаю? Вилечу з другого етапу турніру, ось думати про третій і четвертий вже не треба буде.